Ми з чоловіком одружені вже три роки, і кожен з нас має дітей від попередніх шлюбів. У мене дочка-підліток 15 років, у нього дорослий 24-річний син. У мене з пасинком дуже хороші стосунки, але я б не сказала, що ми досить близькі. У нього є мати, вона хороша жінка, тому я ніколи не прагнула брати на себе роль матері чужої для мене дитини. Тим більше, що він зовсім вже не дитина.
Мого колишнього чоловіка не стало, коли доньці було 6 років. Однак, поки він був живий, ми встигли накопичити значну суму грошей на майбутнє дочки. Бабуся і дідусь (батьки батька) також зробили свій внесок: кожен з нас хотів, щоб дитина була забезпечена в майбутньому і не замислювалася про фінансові питання.
Моя дочка дуже розумна та талановита дівчинка, і я говорю так не тому, що я її мама, а тому, що так і є насправді. Вона з дитинства мріє вступити до університету за кордоном і робить все можливе, щоб ця мрія здійснилася.
Так, ми добиватимемося для неї стипендії як талановитого студента. Але мені не хотілося б, щоб її мрії зруйнувалися, якщо їй в стипендії відмовлять. Саме тому я всіляко хочу зберегти для неї цю фінансову подушку, яка дозволить відчувати впевненість у завтрашньому дні. У нас із другим чоловіком роздільний бюджет, і він ніколи не робив внесків у фонд доньки.
Наша сім’я цілком щаслива та фінансово забезпечена, але є один мінус: наркотична залежність пасинка. На жаль, навіть нормальні сім’ї можуть мати справу з наркоманією у дітей.
Неодноразово, у пошуках дози, пасинок крав у нас гроші, виносив цінності з дому, техніку, щоб облегшити собі стан.
Я розумію, що це хвороба, яку потрібно лікувати. І саме тому брала участь в оплаті його лікування. Амбулаторна детоксикація коштує недешево, але вона, на жаль, не дала належного результату.
Те саме стосується й амбулаторної реабілітаційної програми, але пасинок навіть не зволив її відвідувати. Він пообіцяв нам із чоловіком, що наступне лікування точно принесе результати, оскільки він упевнений у своєму бажанні позбавитися залежності.
Ми витратили на його лікування піврічний дохід нашої родини, але після завершення реабілітаційної програми пасинок знову зірвався. Я зрозуміла, що витрачаю на вирішення його проблеми надто багато сил, часу та грошей і більше не маю наміру це робити.
Попри невеликі доходи, ми використовували всі відкладені гроші на допомогу у боротьбі із залежністю. Але чоловік зупинятися не збирався.
Він знайшов приватну клініку в Ізраїлі, яка дає гарантії на повне звільнення від залежності за 60 днів. Але коштує це дуже дорого, і грошей на лікування у нас немає. І я не знаю, звідки чоловік збирається брати гроші, якщо ми вже витратили практично все. Крім того, нічого цінного в будинку теж немає, тому що його син давно все виніс.
Виявилося, чоловік хоче використати гроші моєї доньки, що категорично мене не влаштовує. Я не розумію, чому моя дочка повинна відмовлятися від майбутнього і мрії через пристрасті зведеного брата.
Таке рішення також буде несправедливим стосовно покійного батька моєї доньки, оскільки більшість грошей у фонді належала саме його сім’ї.
Я ж просто не вірю в те, що витрати такої великої суми можуть принести хоч якийсь результат, оскільки попередні спроби лікування не допомогли. Через це у нас із чоловіком почастішали скандали: він вважає мене зрадницею через те, що освіту своєї дочки я ставлю вище за життя його сина.
Чоловік вважає, що витрати на медичні послуги мають стояти на першому місці й лише після цього навчання.
Поки мене не було вдома, чоловік спитав мою дочку, чи згодна вона віддати свої гроші брату на оплату клініки. Вона нічого не відповіла, проте стала дуже тихою та замкненою. Я думаю, він переступив межу, коли у відповідь на мовчання дочки назвав її егоїсткою.
Пізніше донька сказала мені, що проти вкладання її грошей у лікування зведеного брата, щоправда, вона відчуватиме за собою провину. Я ж просто розлючена через те, що чоловік тисне на мене і мою дочку, викликаючи в нас почуття провини.
