Я одружена вже більше 15 років і можу сказати, що впевнена у своєму чоловікові на всі сто. Точніше, була впевнена, доки не потрапила у дуже неприємну ситуацію. Це сталося рік тому на День святого Валентина.
Рано-вранці перед роботою Сашко сказав, що йому треба поїхати на дачу. У нас зламався кран, а потрібних інструментів удома не було. Він навіть не поснідав, бо не хотів запізнитись на роботу.
Я запакувала йому ситний сніданок у ланч-бокс і відправила в дорогу. А сама продовжила займатися домашніми справами. На той момент я була у декретній відпустці та займалася нашою донькою Олею.
Через кілька годин мені зателефонувала сусідка по дачній ділянці і запитала: «Дашка, ти що, вигнала свого благовірного?» Я нічого не зрозуміла і попросила Люду пояснити. Але краще б я цього не робила, їй-богу!
«Даше, я довго думала, чи варто мені дзвонити тобі. Просто тут така справа… Твій чоловік приїхав із якоюсь дамочкою та купою сумок, ніби переїжджає. Ось уже не знаю, що він задумав, але це виглядало дуже підозріло», — прощебетала сусідка. А потім вона сказала, що встигла їх сфотографувати.
Звичайно, я була в повному шоці, особливо коли побачила це фото. І одразу ж вирішила, що мені треба поїхати на дачу та все з’ясувати. Якби я спіймала чоловіка на гарячому, мені полегшало б. Жити в незнанні я не хотіла точно.
Похапцем відвезла Оленьку до мами, а сама вирушила на дачу. Ви навіть не уявляєте, скільки тоді в мені було злості. Я їхала і готувала цілу промову, яку неодмінно збиралася висловити і чоловікові, і його коханці.
На подвір’ї справді стояла Сашина машина, а в хаті горіло світло. Я впевнено постукала у двері. Через секунду на порозі з’явився мій чоловік, одягнений у домашнє:
«Боже, Даша! Що ти тут робиш?”
І тут я не витримала, випалила все, що про нього думаю. А потім голосно запитала: «Де вона?»
Реакція чоловіка мене ще більше рознервувала: він почав сильно сміятися. Трохи заспокоївшись, Сашко відповів:
«Кохана, ти все не так зрозуміла! Так, я обдурив тебе, сказавши, що їду за інструментами. Але це все було заради тебе. Сьогодні наша річниця, ти забула, чи що? Ще й 14 лютого!»
Від несподіванки я навіть присіла. Чоловік продовжив:
«Через 2 години тебе мав забрати з дому водій. З Олечкою погодилася посидіти твоя мати. На дачі на нас чекала романтична вечеря та спів прекрасної Анни, яка рівно 15 років тому виступала на нашому весіллі. Я знаю, що ти дуже втомлюєшся з малюком, тому хотів тебе здивувати».
У мене дар мови пропав. Я справді забула про те, що в нас річниця. І навіть не подумала про День святого Валентина. Я пройшла в будинок і побачила затишне місце для нашої вечері. А в сусідній кімнаті готувалася до виступу Ганна.
Боже, як соромно! Дружина підозрює чоловіка у зраді – що може бути гірше?
Тоді я хотіла крізь землю провалитися, але Сашко нітрохи на мене не образився. Він обійняв мене і сказав:
«Якщо ти вже приїхала, допоможеш мені закінчити приготування вечері?»
Ох, раніше ми часто готували із чоловіком удвох, це було нашим хобі. Але з появою малюка фокус змістився: Саша став більше працювати, а я взяла на себе весь домашній клопіт. Як же приємно було того вечора згадати нашу молодість!
Якою б дурною не була та ситуація, я рада, що вона сталася. Вкотре я переконалася в тому, що Саша — моя найрідніша людина, що йому я можу довірити абсолютно все!
