Чоловік запросив до нас пожити рідну сестру з сином і матір, а потім сказав, що не витримує вдома і має поїхати на пару місяців з друзями в гори

Мій чоловік дуже добра і вкрай неконфліктна людина. Ми познайомилися ще у часи студенства, зустрічалися 8 років, аж поки я не виявилася при надії. Розписалися, взяли велике житло у кредит. Зараз донці 7 рочків, з іпотекою ми впоралися, а я повернулася на роботу на повний день. Нарешті залижили у своє задоволення.

Декілька місяців тому Михась мене ошелешив. Він запросив до нас жити сестру з сином. Я гостям завжди рада, але не таким, що привозять у твій дім всі свої речі з собою.

Причина у Марічки поважна, вона розлучилася і має змінити своє життя на краще. Тож переїхати з села у місто для неї ідеальна ідея. От тільки жити їм і у селі немає за що, тож оренда квартири у місті їй не по кишені. Тому її життєві зміни на краще мають відбутися у квартирі брата.

З нею переїжджає і її трирічний син. А так як Марічка серйозно налаштована на пошук роботи, то слідом за нею приїхала ще й свекруха. В неї особлива місія у цих змінах в житті Марічки, вона сидітиме із онуком.

Я розуміла, що все це дуже абсурдно, але боялася криво щось сказати про рідних чоловіка. Вірила, що все це якнайшвидше закінчіться. Але ж ні.

Ми живемо всі під одним дахом вже третій місяць. Роботу Марічка шукала, поки не зрозуміла, що ніде не потрібна людина без жодної освіти і жодного досвіду. Тому тільки зараз вона зрозуміла, що їй потрібні курси фотографа і професійна техніка. А потім вона вже як стане багатою.

Михась навіть поривався допомогти, але фотоапарат потрібний, як виявилося, коштує 60 тисяч гривень. Ще на 50 тисяч потягнуть об’єктив і професійний штатив. Школа теж недешева і займе у Марічки півроку часу.

Тому зараз Марічка взяла паузу і чекає, коли колишній чоловік (звичайний хлопець з села), надішле їй 130 тисяч гривень на мрію. Я її наївність ніяк не коментую, але нерви мої трішки натягуються від розуміння, що вона нікуди не переїде ще дуже дуже довго.

Тим часом жити такою великою родиною комфортно звичайно що не виходить. Діти у дитячій не дуже дружно живуть. Маленький двоюрідний братик не дає добре висипатися і старанно навчатися моїй доньці. На кухні завжди хтось щось готує. У квартирі нічого неможливо знайти, ніде неможливо побути у тиші.

Я сподівалася на якусь дію з боку чоловіка. Тим паче він багато днів на тиждень працює з дому. І він зробив цю дію. Він вирішив два місяці попрацювати в горах, вони з другом вже орендували будиночок. Мене з донею лишає тут, бо, як виявилося, йому потрібно робити багато робочих відеодзвінків на день, а дитина поряд цьому не сприяє.

Я свого чоловіка дуже люблю, чесно. Але вчора подумала, що в такій ситуації я хочу лише вигнати всіх родичів з будинку і розлучитися. І нехай всі вважають, що я погана, зла. Та будь-яка! Маю якось з чоловіком поговорити, але не маю сил нічого пояснювати.

Найбільше злить те, як він сказав:

“Ти ж розумієш, я тут дуже втомився”.

А я? Я не втомилася? Жити в одній квартирі з іще двома газдинями? Але бігти з дому не варіант, невже дорослий чоловік цього не розуміє сам?

You cannot copy content of this page