З чоловіком разом уже 5 років і, мабуть, зараз у нас почалася криза у стосунках. Коли я почала замислюватися про дітей, я придивилася до нього і почала розуміти, що він у мене сам дитина, але виховувати його, у мене більше немає сил.
Нещодавно ми посварилися на матеріальному ґрунті, з’ясувалося, що в нас борги, до того ж він не вміє зовсім накопичувати гроші. Відбулася несподівана ситуація: була потреба великих витрат, але, оскільки чоловік не відкладає, всі вони впали на мене.
Щоб його трохи провчити, я дала йому у борг, але коли попросила назад, залишилася ще й винною (у сім’ї немає такого, як дати в борг або повернути, за його словами).
Борг у нас у сім’ї утворився вперше, але проблема із накопиченнями існувала завжди, я з нею боролася, як могла, пояснювала, просила гроші тощо. Але так і так ніякого результату.
І я вважаю це важливим моментом у сім’ї, бо сама все життя відкладаю, і пережила ситуації, що потребують несподіваних витрат. А він взагалі ні про що не думає, витрачає до останньої копійочки.
І в цей раз ми намагалися все обговорити, він мені каже, що все усвідомлює, але так він каже завжди. Тепер усе відрізняється тільки тим, що він кидається фразами, що ти нікого дбайливішого не знайдеш, ти мене не розумієш, ніхто за тобою не бігатиме як я (при цьому ми живемо зараз окремо, він навіть не цікавиться як справи).
Повторюся, живемо ми окремо і найжахливіше те, що людина не має бажання, піти на контакт. Ми розмовляємо про проблеми лише тоді, коли змушені у справах зустрітися десь. У нього зараз у голові більше відпочинок та друзі.
Так що обрати, розлучення чи збереження cтосунків? Я не та дівчина, якій потрібні шуби і таке інше, мені просто потрібна стабільність, а заробити на всі свої забаганки я і сама зможу. Але з цією людиною я втомилася грати в дитячий садок, втомилася вчити і говорити як треба.