Ніколи не думала, що я стану злою мачухою зі старої казки.
Коли ми познайомилися з моїм чоловіком, я знала, що в нього є дочка. Власне кажучи, ми й познайомилися, відпочиваючи на морі, завдяки їй, тому що в мене є синочок і вони гуляли трохи разом.
Все було непогано: поки я працювала, ми разом проводили вихідні, я намагалася їх витягнути в цікаві місця, але тут я завагітніла (чого не планувала). З цього все й почалося.
Ревнощі його дочки, мовляв, якщо у тата буде дитина, я з ним не буду проводити час, якщо тато одружиться, я йому це не пробачу. З народженням нашої донечки все стало ще гірше. Дочці чоловіка 11 років, вона вже входить у підлітковий стан і особливо не хоче ні гуляти в парку, ні на майданчику, чим її захопити я особливо вже й не знаю, та й зараз не заморочуюсь, бо на мені своїх двоє.
У чоловіка з’явився новий графік роботи, і вільний він тепер лише у вихідні дні. Зараз дочка чоловіка почала проситися в гості кожні вихідні, а він їй не може відмовити, а якщо відмовляє, то свекруха тут же його смикає і каже, що треба забрати, а то вона плаче. Бабуся на пенсії і їй нудно, а мені ось дуже весело, двоє дітей та чоловік, який розривається між нами та донькою від першого шлюбу.
А зараз взагалі сказала: «я хочу жити влітку у вас, тому що мама з нинішнім чоловіком їдуть на все літо в село». Навіть якщо ми відмовимося, їй бабуся не відмовить, а якщо вона буде тут, чоловік ходитиме ночувати до мами, щоб дівчинка не боялася спати одна без тата.
Від такої нагніченої ситуації я вже вся звелася і не можу ставитися до цього спокійно, як раніше. Мало того, що аліменти її мама отримує, як мою зарплату, за яку я й днями та ночами вдома не бувала, то ще й за гуртки бабуся (свекруха) платить, а ми економимо на всьому.
Як поводитися в таких ситуаціях я не знаю, руки опускаються і з’являється ненависть вже до всіх. Вже відвідують думки про розлучення, хоча я люблю чоловіка і він чудовий чоловік і батько.