Декілька років тому я вийшла на пенсію. Хоч давно вже мала необхідний стаж, проте продовжувала працювати аж поки керівництво не попросило звільнити місце для молодого працівника.
- З того часу я постійно почала сидіти з подругами та сусідками у дворі. Приємно було відпочивати за столиком, розмовляти, ділитися історіями з життя та хвалитися досягненнями дітей та онуків. Загалом стала як то кажуть «дворовою бабцею».
Одного разу ми побачили як до нашого будинку підходив підозрілий чоловік. Не виголений, з розкиданим волоссям, у порваних джинсах та звичайних домашніх капцях.
Спочатку ми гадали, що це якийсь безхатько. Проте він відчинив двері домофона власним ключем та зник у під’їзді. Одна жіночка розповіла, що це новий мешканець її будинку.
«Нещодавно заселився разом з дружиною. Виглядає наче бомж, а дружина то взагалі не викликає жодної довіри. Цілими днями сидить вдома, а на вечір кудись йде.
Повертається лише зранку. Не інакше як повією працює» – закінчила свою розповідь жінка.З того часу ми всі почали пильніше придивлятися до нової сімейки. Через кілька днів чоловік знову пройшов повз нас.
Навіть тихо привітався. В руках ми побачили, що він тримає пакет зі шприцами та якісь ампули. Його худорлявий вигляд та той же незвичний одяг наштовхнули нас на єдиний очевидний висновок – він наркоман.
З того часу Разом з подругами ми називали його наркоманом, а його дружину повією. Але вийшло так, що він врятував мені життя. В той день я разом з сусідкою з самого ранку вийшли прогулятися та погодувати наших котиків, що мешкали у підвалі будинку.
Раптово я відчула, що мені стало зле. В голові закрутилося, в грудях закололо і я просто впала. Прокинулася вже у лікарні. Поряд зі мною стояв той самий наркоман, а його дружина ставила мені крапельницю.
Виявилося, що вони разом працюють у лікарні. Він лікар терапевт, а вона медична сестра. В той момент мені все стало зрозуміло. Ось чому він ходив зі шприцами, а вона через ніч виходила з дому. А його зовнішній вигляд то результат важких нічних чергувань та нової моди на джинси з дірками.
Мені стало соромно. Звісно ж, що я їм нічого не розповіла про нашу з сусідками теорію, але в той момент, коли дізналася, що саме він перший прийшов на допомогу у дворі хотілося провалитися крізь землю.
Коли мене відпустили додому, то я все розповіла сусідкам. З того моменту ця родина стала для нас самою порядною у дворі. Ми завжди з ними віталися та навіть інколи просили про приватну консультацію.