Дав бог дурепу в сестри, тепер мучся з нею. Хоча я для себе вирішила, що вже відмучилася. Перед батьками я свій обов’язок вже виконала, тому тепер сестрі доведеться якось крутитися самій.
Ми з сестрою рано осиротіли. Я тільки-но встигла закінчити університет, а сестра перейшла до дев’ятого класу. Було дуже важко вибратися з ями, в яку ми потрапили.
Спершу від інсульту не стало батька. Після першого інсульту він вижив, навіть намагався говорити й рухатися, але другий він не витримав. Це дуже підкосило всю родину.
Я вже тоді хотіла піти з університету, щоб почати працювати та допомагати мамі, але вона відмовилася, заявивши, що сама розбереться, а мені треба здобути освіту. Я була на п’ятому курсі, коли в мами виявили онкологію. Розвивалася вона швидко, лікування не давало жодних результатів, хоча мама боролася до кінця.
Ми продали все, що могли, залишилася тільки квартира, де ми жили, трикімнатна, але її мама заборонила продавати. Сказала, що досить спускати гроші, вони нам із сестрою ще знадобляться.
З мене мама взяла обіцянку, що я не кину сестру, дам їй освіту, допоможу влаштуватися у житті. Звичайно, я пообіцяла, інакше вчинити просто не могла. Мами не стало за тиждень після тієї розмови. Виявляється, квартиру мама ще за життя переоформила на нас із сестрою в рівних частках.
Я пішла працювати, не дозволила сестрі піти після дев’ятого класу, змусивши здобути повну середню освіту. А потім і до університету вона вступила. Сестра навчалася на очному, а я зі шкіри геть лізла, щоб дати їй таку можливість. П’ять років життя були присвячені сестрі, яка так і хотіла все покинути.
Але ж я обіцяла мамі, я свою обіцянку виконала. Сестра отримала диплом. Тоді я змогла зітхнути з полегшенням, як мені тоді здавалося. Але все вийшло не так, як хотілося.
Сестра завжди була дещо інфантильною. Навіть втрата батьків не змогла додати їй серйозності. Усе якісь дурниці в голову лізли.
Вона мене переконувала, що освіта зараз не потрібна, достатньо закінчити якісь курси – і ти на коні. Або взагалі зайнятися блогінгом, там же такі гроші крутяться. Замість того, щоби піти працювати, сестра відвідувала якісь тренінги особистісного розвитку, навчалася на коуча, робила карту бажань і вчилася дихати маткою.
– Я не хочу тупо сидіти в офісі, це не для мене. Або платять копійки, або роботи стільки, що жити ніколи, – дула губи сестра.
Було б непогано випхати її заміж, але красою сестра не відрізнялася, зовсім себе запустила і вважає, що її треба полюбити такою, якою вона є. Натомість до потенційного нареченого у неї список вимог такий, що з розуму зійти можна.
Два роки як сестра отримала диплом. За ці два роки вона жодного дня не працювала. Проте постійно просить у мене гроші на якісь чергові дурниці. То в неї потік, то інтенсив, то семінар, то ще якась брехня, яка дозволить їй вже за чотири дні заробляти по п’ятдесят тисяч гривень на місяць, а через місяць дохід зросте ста.
– Ти нічого не розумієш! Це мій шанс, я відчуваю, що цього разу у мене точно все вийде! – ниє сестра, випрошуючи чергову суму.
Іноді я погоджувалась, іноді посилала її лісом, але не втрачала надії, що до неї ось-ось дійде, якими безглуздими речами вона займається.
Мій терпець урвався. Нічого до цієї дурепи не дійде. Вона й надалі тягтиме з мене гроші, буде їсти й жити на халяву, а я так більше жити не хочу.
Оголосила сестрі про рішення продати квартиру. Точніше свою частку я продам однозначно, але якщо сестра приєднається, то сума на кожну вийде вище, тому що частки купують не так охоче.
– Ти мамі обіцяла мені допомагати, а ти мене кидаєш! – кричала сестра, коли почула новину.
Поки що сестра в істериці. Я думаю, що за тиждень вона заспокоїться та обдумає варіанти. Роз’їдемося ми у будь-якому разі, я свою місію виконала, а далі нехай крутиться сама.
Я звісно буду стежити за її життям, але більше не дозволю сидіти на моїй шиї. Досить. Я хочу свою сім’ю та своє життя. Сестра або візьметься за розум і буде частиною цього життя, або вона продовжить страждати фігнею. Але це вже без мене.
Поки що я просто хочу роз’їхатися і не чути її. Я дуже втомилася від неї.
