Тема звичайно розповсюджена, але розповім свою історію. звичайно уявляю, що є неадекватні люди, які будуть коментувати мою історію в невтішній формі.Таких прошу навіть не читати історію, пишу не для цього!
Зараз ранок вівторка, вчора відбулася розмова між мною і колегою (одружений) про наші майбутні відносини. Почалося все рік тому, він звернув на мене увагу, ми стали спілкуватися, виявилося що багато що пов’язує, смаки, інтереси, погляди на життя і т.д.
Навіть коли в кафе приходимо, він замовляє на свій смак і вгадує, але справа в іншому. З самого початку я знала що він одружений, ну, а я була у відносинах, він відразу сказав що з родини не піде, як виявилося у нього дружина була тільки ось ось народити!
Спілкувалися просто, бо працюємо разом, потихеньку стали звикати, потім він зізнався в любові, але це було зовсім не до ладу, бо ми ж вирішили що спілкуємося як друзі і нічого більше.
Він дбав, годував, ми гуляли, він завжди мене підтримував, ну і звичайно я закохалася щиро.
Я його не пиляла, він приділяв мені свій час, писав колись була вільна хвилинка. Уточнюю відразу, близькість у нас трапилася зовсім недавно, ми довго не наважувалися на це, але почуттям піддалися, так що варіант що він зі мною тілько через близькість відпадає.
Дізналася що з дружиною відносини складні, не любить її, лаються часто, вона на нього як то кажуть наплювала. І я розумію що все щиро і з його боку і з мого, йти не буде вже звідти через дитину, він вважає це справою совісті, а я його розумію, але кохаю.
Не хочу бути причиною розпаду його сім’ї, це ж все повернеться! але нікого не звинувачую, це сталося саме так, нічого не поробиш.
Зараз він дивиться на мене як ніби його зрадила і кинула, а мені потрібно це зробити. Відвідала думка розлучитися, питання як це зробити, якщо почуття є, тягне одне до одного, не знаю що робити, як забути.