Для початку розповім про своє дитинство. У нас була не дуже багата сім’я і частенько бувало, що грошей зовсім не було.
Через це про дорогий гарний одяг не могла йти мова. Батьки мої розлучилися коли я була зовсім крихіткою, батько зовсім не цікавився моїм життям, а мама поїхала на заробітки в інше місто, я проживала з дідусем і бабусею.
Десь в 10 років у мене почали з’являтися страшні комплекси, з приводу моєї зовнішності, адже я була найвищою дівчинкою в класі, статусу, інтелекту (хоча я була далеко не дурною дівчинкою).
Через 5 років дійшло до того, що стала в прямому сенсі цього слова боятися заговорити зі своїми однокласниками. На вулиці, з друзями ніби все добре було, але в школі було зовсім все погано.
Після я закінчила 9 класів і пішла в технікум, історія тривала. Я почала випивати і пропускати пари, після злетіла зі стипендії і була на межі відрахування.
Я наробила купу помилок, втратила всіх друзів і навіть приходили думки про те, що піти з життя.
Але все таки я знайшла в собі сили, кинула пити, почала читати книги з психології і незабаром зрозуміла, що я все таки нічим не гірше за інших.
Помирилася з деякими друзями і перестала так зациклюватися на своїй зовнішності. Через 2 роки познайомилася з хлопцем і вийшла за нього заміж, через рік у нас з’явилася маленька донечка.
Тепер я замість того, щоб бідкатися всім, що не красива, просто почала доглядати за собою, і знаєте, я перестала боятися людей, у мене тепер багато знайомих.
Так що дівчата які не мають впевності в собі, перестаньте засмучуватися через дрібниці, а просто живіть і радійте життю, і тоді у вас все налагодиться.
