Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася на відомому ресурсі “фейсбук”. До знайомства по інтернету серйозно ніколи не ставилася, завжди вважала, що це варіант тільки для невдах або невпевнених у собі людей, яким в звичайному житті спілкуватися не комфортно.
Чергове повідомлення сприйняла, як абсолютно несерйозне. Давно чула про маніяків і відсутності нормальних чоловіків в мережі, саме з метою знайомства.
На сайтах знайомств ніколи не реєструвалася, та й “фейсбук” був тільки для родичів і однокурсників. Чоловік виявився в списку друзів, друзів моїх друзів. Фоток кілька, всі реальні, на 8 років за мене старший.
Мені на той момент було 20 років, але він на свої 28 теж зовсім не виглядав. Зав’язалася розмова, виявилося живемо в одному районі, вчилися в одній школі. Знайшлося що обговорити. Поступово стали спілкуватися.
Зустрілися тільки через 2 місяці після початку листування. Я дізналася його для себе досить добре, будучи студенткою психологічного факультету. Точно вирішила, що впевнена і готова побачити об’єкт в живу.
Як тільки зустрілися, більше ніж на два дні, надалі не розлучалися. Притягнуло. Хімія, напевно. Зараз нашій отриманій хімічній речовини вже 4,5 року.
Ніколи не думала, що зі своїм чоловіком познайомлюся в інтернеті. НІКОЛИ. Є маса невдалих прикладів знайомств друзів на сайтах знайомств. Багато обману, та й в принципі неадекватних людей. Напевно мені просто пощастило.
