Добро не цінується, більше не допомагатиму уїдливій 70-річній старенькій

Бабуся Леся довгий час проживала одна. Її діти поїхали за кордон, хтось раніше, а хтось згодом. Молодша дочка жінки поїхала на заробітки лише у березні і з того моменту не приїжджала. У Лесі не було великого господарства. Всього шматок землі біля будинку і десяток курок.

Але й характер у бабусі був досить поганий. Вона любила посваритися з сусідами, особливо зі своїми однолітками. Більш-менш адекватні стосунки були у Лесі лише з Аліною.

Молода жінка з двома дітьми та чоловіком, який теж вічно на заробітках, не дратувала стареньку. А Аліні було шкода бабу Лесю. Потроху жінка почала все частіше заглядати до своєї буркотливої ​​сусідки.

Аліна допомагала бабі Лесі і навіть не замислювалася, що якось її доброта вилізе їй же боком. Зрозуміло, вона чудово знала про характер бабусі, але та була досить прихильна до молодої жінки. Вважала, що Аліна не лише допомагає, а ще й навчається життєвої мудрості.

Аліні було навіть якось радісно доглядати літню даму. Сама вона сирота, ні батьків, ні бабусь із дідусями не було. А тут такий подарунок долі. Тож жінка допомагала Лесі копатися на грядках, годувати курей, купувати продукти. Зла бабуся зовсім припинила показувати свої гострі зубки. Навіть із сусідками помирилася.

Чоловік Аліни був скептично налаштований:

«Ти даремно витрачаєш свій час на цю стару шкапу. Вона ще себе покаже. Який сенс так старанно крутитись біля неї? Ти ж не збираєшся забирати її будинок та ділянку».

«Як ти можеш так говорити про стареньку бабусю, Юро?» — з жахом вигукувала Аліна, — за нею нема кому доглянути. Діти поїхали і залишили її саму. А вона справді літня та немічна».

«Та вже така немічна, що на ній ще орати можна», — Юрій ніби наскрізь бачив свою сусідку. Він ніби передчував, що зла бабуся ще себе покаже.

Ситуація, яка назавжди змінила думку Аліни про літню Лесю, сталася випадково. Діти Аліни тоді готувалися до Хеллоуїна. Дивне свято як для села, але малечу воно зацікавило. Вони вирішили зробити ліхтар із гарбуза.

«Мамо, можна взяти гарбуз на городі бабусі Лесі?» — спитав старший син Аліни.

«Спочатку запитайте дозволу», – відповіла жінка. Але хлопчики пропустили це повз вуха. Вони вирішили, що оберуть найкрасивіший і найбільший гарбуз, а потім спитають. Бабуся ж помітила якусь метушню на городі і одразу ж вибігла до хлопців. Почала лаяти їх відбірною лайкою і звинувачувати в крадіжці гарбуза.

На крик бабусі збіглася майже вся вулиця.

«Ці дрібні злодюжки вкрали у мене найбільший і гарний гарбуз! Що ти за мати така, коли виховала своїх синів подібним чином», — не вгамовувалася Леся. Діти Аліни перелякалися і вже не раділи своїй ідеї з ліхтарем і походом у город бабусі Лесі.

Аліна підбігла до малюків та намагалася заспокоїти свою сусідку. Молода жінка була шокована, адже їй здавалося, що вона та Леся подруги. Так, нехай характер у бабусі ніколи не був легким. Але подібного вона собі раніше ніколи не дозволяла. Аліна вибачилася, що її хлопчики вчинили так безвідповідально. Але ж це просто діти.

Після такої сварки Аліна намагалася обходити будинок Лесі десятою дорогою. Вона ніяк не могла зрозуміти, чому бабуся вчинила через гарбуз такий скандал. Можна було спокійно розібратися, побалакати, з’ясувати причини проблеми. Але Леся ще довго «плювалась» у бік Аліни уїдливими фразами.

Так зла бабуся примудрилася залишитися сама самісінька на старості років. З нею ніхто не хотів навіть розмовляти. Зрідка забігав хтось із представників місцевої влади, щоб перевірити, чи не віддала баба Леся Богові душу.

Літня жінка так і не зрозуміла, чому вся вулиця не бажає мати з нею жодної справи. Адже в неї хотіли відібрати аж цілий гарбуз.

You cannot copy content of this page