Дочка вийшла заміж у 20 років з великого кохання за однокурсника. За кілька років у них з’явилася донька, а ще за рік – син. Жили вони з Ігорем дружно, серйозних конфліктних ситуацій не виникало.
Коли Світлані виповнилося 40 років, вона потрапила в аварії. Ігор важко прийняв цю ситуацію. Мені здається, він навіть постарів на кілька років від горя та переживань. Коли Світлана лежала в лікарні, дбайливий чоловік після роботи біг до неї. У вихідні він чергував біля її ліжка, читав дружині книги, розповідав новини.
Після виписки мав бути тривалий реабілітаційний період. Ігор перевівся на віддалену роботу, щоб завжди бути поряд зі своєю коханою. Турбота та увага Ігоря відіграли велику роль в одужанні Свєти.
Світлана не вийшла на роботу навіть після того, як повністю відновилася. Ігор наполягав на тому, що забезпечуватиме сім’ю він сам. Моя дочка і не чинила опір рішенню чоловіка. Звістку про те, що вона не працюватиме Світлана прийняла із захопленням.
Все йшло своєю чергою, поки на одній із виставок моя дочка не познайомилася з молодим художником Іллею. Він був молодшим на 10 років, ніде не працював, перебивався випадковими заробітками від продажу картин. Малював він, на мою думку, так собі.
Дочка почала проводити багато часу з новим знайомим, пояснюючи це любов’ю до мистецтва. Вона стверджувала, що між нею та хлопцем нічого не може бути. Ігор вірив у це чи вдавав, що вірить.
Іноді я заїжджала до дочки, попередньо погодивши візит. Але цього разу, опинившись поряд із її домом, вирішила зайти без запрошення. Двері мені відчинила Світлана і відразу обурилася моїй несподіваній появі.
Я увійшла до квартири та помітила розкиданий по підлозі одяг. За хвилину з кімнати вийшов напівоголений хлопець, привітався зі мною, запропонував каву.
– Ви б спочатку одяглися, – сказала я йому. Дочка пирхнула і пішла заварювати каву.
Звичайно, ніякої кави я з ними не пила. Але в цій ситуації мене здивувало те, що дочка не просила приховати побачене від Ігоря. Їй було начхати на його почуття. Не розуміючи, як поводитися в такій ситуації, я вирішила промовчати. Нехай чоловік про дружину дізнається все сам. І це сталося швидше, ніж я очікувала.
Моя дочка знахабніла настільки, що вже вільно розгулювала в обіймах з коханцем по місту. Якось вона натрапила на свекруху, яка сказала в очі все, що думає про невістку.
− Ти зрадила мого сина! Він був з тобою, коли ти потрапила в халепу. Він утримував тебе, виконуючи будь-які твої запити.
− Я не зобов’язана любити людину тільки за те, що вона мене утримувала.
− Він не просто тебе утримував, він тебе кохав.
− А я ось його більше не кохаю.
− Чому ти не сказала йому про це? Чому ти не вчинила чесно?
− Ось сьогодні я йому скажу, що між нами все скінчено.
У результаті Ігор зі Свєтою розлучилися. Квартиру вони продали. Діти дорослі, обидва навчаються в університеті в інших містах, повертатися до рідного міста не планують. Новину про розлучення сприйняли болісно, і, звичайно, шоковані своєю матір’ю, як і всі ми.
На отримані гроші донька купила невеликий будиночок за містом, решту просто з Іллею прогуляли.
Після розлучення минуло два роки. Діти спілкуються і з батьком, і з матір’ю, приїжджають у гості. Світлана давно вийшла на роботу. Ілля не працює, картини також практично не малює. Новий чоловік Свєти почав прикладатися до пляшки. Щодня він приходить додому нетверезий, влаштовує скандали на рівному місці.
Якось між мною та дочкою відбулася розмова.
− Свєта, ти задоволена своїм життям? Ти цього хотіла?
− Зараз вже нічого не зміниш.
− Я не про це.
− Я не думала, що все так вийде. Але я все одно кохаю Іллю.
Мені було шкода дочку. Материнське серце розривалося. Але я не могла виправдати її зради стосовно колишнього чоловіка. Свєта ж не вважала, що вчинила нечесно. На її думку, просто пройшло кохання, а жити без кохання вона не хотіла.
Ігор пару місяців тому одружився. Він зустрів гарну жінку, з якою до шлюбу прожив пів року разом. Про це я дізналася від його матері, з якою досі підтримую добрі стосунки.
Не думаю, що Світлана довго проживе з Іллею. Що буде далі, навіть припустити не можу. Але що дочка згубила своє життя, впевнена на сто відсотків.
