Коли я ще вчилася в школі, у мене була найкраща подруга, ми розповідали одна одній буквально все, цілодобово безперервно розмовляли телефоном, ходили разом по магазинах, в кіно, на концерти, взагалі були як сестри. Але все змінилося в один прекрасний день.
Була середина вересня, до нас в клас перевелася одна дівчинка. Спочатку вона мені здалася страшною занудою, сиділа така тиха, як мишка. Я думала що ми з нею не зможемо знайти спільну мову, адже я любила галасливі й веселі компанії. У класі з нею особливо не говорили, я спробувала знайти до неї підхід, а в результаті ми перекинулися парою слів, і на цьому все.
Закінчилися уроки, я зібрала сумку і вже мчала додому, як мене наздогнала нова. Її звали Інна. Низенька на зріст, трохи пухкенька і з довгим золотистим волоссям до пояса. Вона хотіла разом зі мною пройтися додому, виявилося що вона жила зі мною в одному будинку, тільки на поверх нижче.
Я дуже здивувалася, бо вона була кумедна, але тепер мені навіть хотілося з нею подружитися, як-не-як майже сусіди. Незабаром ми з нею почали дуже добре ладити, а моя найкраща подруга Аліна почала мене до неї ревнувати.
Причому з Інною вони взагалі не могли знайти спільну мову. У Інни як виявилося був старший брат, звали його Антон. Ну мені він не особливо сподобався, здався слизьким типом. Коли я приходила до Інни в гості, той мене постійно всіляко обходив. Вона мені навіть по секрету сказала що я йому дуже подобаюся.
Не знаю як так вийшло, але я почала зустрічатися з цим Антоном. Він був милим, турботливим і веселим. Високий брюнет з блакитними очима, що ще потрібно? Думала я що все буде добре. Що напевно це любов. Адже він мені так сильно подобався, що я мало не в хмарах витала при погляді на нього.
Настала зима. З Аліною ми почали спілкуватися все менше, адже тепер у неї був уже не один привід для ревнощів, а цілих два. Вона дуже злилася на мене за те, що я перша завела хлопцем, і тепер не приділяю їй стільки часу. Та куди вже мені? Я вже весілля планувала 
Скоро мав настати день народження Інни. Я попросила її запросити Аліну, хоч вони були не в дуже хороших відносинах, але мені чомусь хотілося їх здружити.
Так ось, свято вдалося, Інна таки здружилася з Аліною, і я вже було вважала що місія виконана, але не тут то було. Як виявилося, за словами Інни, Аліні дуже сподобався Антон. Ну сподобався так сподобався, думала я, не стане ж вона у мене хлопця відбивати ?! Але я помилилася. Вона, м’яко кажучи, прям вчепилася за нього, почала постійно до нього якби випадково торкатися, телефонувати й т.д.
У підсумку ми з ним почали з приводу цього свариться. Він навіть за порадою друзів кинув мене, і тут же запропонував зустрічатися Аліні. І що ви думаєте? Вона підіслала до мене Інну, щоб я дала їм на це добро. А перед цим Аліна мені сльози витирала і ще й заспокоювала, мовляв, знайду собі краще, не вартий він мене, обзивала його всіляко.
Він проводив її додому, а я всю ніч проридала в подушку. На наступний день на якийсь вечірці він відкликав мене вбік, став на коліна, і вибачився. А Аліна вибігла після всього на вулицю злюща як змія. З цього моменту ми перестали бути подругами. Ми стали суперницями, як би дружили, але насправді. Антон то бігав за мною, то безсоромно загравав з моєю “подругою”.
При чому, при мені він говорив про неї суцільні гидоти. В один прекрасний момент я не витримала, він як раз проводжав мене додому, я сказала що в наших відносинах настав час поставити крапку. Він послав мене, м’яко кажучи, і пішов до своїх друзів.
Минуло пару днів і до мене дійшли чутки що він почав зустрічатися з іншою моєю знайомою. Мені було все одно, він мені просто в печінках сидів, давно вже було на нього плювати. Вони з цією дамою розлучилися через тиждень. Так само за словами Інни, він пропонував зустрічатися та Аліні, але вона йому відмовила. Мабуть, зрозуміла що він ганчірка.
Потім знову прибіг до мене. Прощення просив, квіти, перетрусила я йому тими квітами по морді так, що більше не приходив.
Наставало літо. Ні з Інною, ні з Аліною я більше не спілкувалася, що там було з Антоном я взагалі не знаю. Зате вони без мене дуже добре здружилися. Ось так ось.
Минуло багато часу, але я дотепер пам’ятаю. З Аліною так і не помирилися, ніколи з нею і не говорили на чистоту, бо я удавала що нічого не помічаю. А Інна з Антоном переїхали дуже далеко, чому я дуже рада. І цій людині я подарувала свій перший поцілунок. Благо на більше у мене не вистачило духу. Але все одно я говорю їм спасибі, за дорогоцінний досвід.
