Котрий рік мені робить манікюр дружина рідного брата Карина. За цей час вона ніколи не запропонувала мені навіть знижки. Проте, коли їй знадобився плед ручної роботи, вона вирішила, що я зв’яжу його їй безкоштовно.
З Кариною ми знайомі давно. Вона не хотіла влаштовуватись на роботу в офісі, тому довго шукала спосіб заробити вдома. У результаті її вибір припав на майстра манікюру. Треба сказати, що невістка у мене дуже обережна, ще й малює гарно.
Вона запропонувала мені побути її моделлю, і я погодилася. Щоправда, коли після першого разу вона озвучила мені ціну за свою роботу, я трохи здивувалася. По-перше, наскільки я знаю, учні з моделей спочатку грошей взагалі не беруть.
По-друге, цінник був явно завищений для майстра-початківця. Але я не стала суперечитись, тим більше, що для першого разу у Карини вийшло дуже непогано. Я почала ходити до неї та стала постійною клієнткою.
Потрібно сказати, що ціну за манікюр Карина завжди називала сама. Я оплачувала суму в повному обсязі й розуміла, що ніякого спорідненого «блату» я не маю. Згодом Карина стала популярним майстром, і цінник, відповідно, також виріс. Я платила так, як і всі.
Через кілька років я пішла у декрет і зрозуміла, що хочу творчо себе реалізувати. У школі я дуже любила в’язати, тож вирішила повернутися до свого хобі. Спочатку це були прості шапочки-шкарпетки, а потім я захопилася в’язанням пледів.
Я в’язала їх для рідних та друзів, а потім почала продавати. Я розмістила на сторінках у соцмережах фотографії своїх робіт. Невістка за цей час багато разів захоплювалася моїми роботами, але ніколи нічого не замовляла.
Нещодавно вона надіслала мені картинку пледа і запитала, чи я зможу зв’язати такий самий. Я відповіла, що зможу. Невістка знайшла відповідні нитки й привезла їх мені.
Я завжди розраховувала вартість роботи, виходячи з ціни на нитки та кількості витраченого часу. Але для братової дружини я зробила виняток, тим більше, що нитки вона купила сама. За роботу я призначила ціну меншою, ніж оголошую чужим людям. Коли ж Карина приїхала до мене, щоб забрати плед, і я їй озвучила ціну, вона щиро здивувалася, почувши, що йдеться про гроші.
– Оля, хіба я тобі щось винна? – запитала невістка. – Я тобі навіть нитки привезла.
– А час, витрачений на в’язання, ти не враховуєш? – обурилася я наївності Карини.
– Але ж ми – родичі…
– Що ж ти тоді з мене по-родинному гроші за манікюр береш?
– Це робота, розхідники, а на плед ти не витратила зовсім свого матеріалу.
– До твоєї відомості, я в’язала його, здебільшого ночами, так що на електрику я вже точно витратилася. Так, і в’язала я його майже два тижні, а ціну назвала для тебе з гарною знижкою! Кожна праця має оплачуватись, чому я маю працювати безкоштовно?
– Тому, що я – дружина твого рідного брата! Якби я знала, що ти з мене грошей вимагатимеш, то не стала б цей плед замовляти. Подібний можна купити в магазині. А цей можеш залишити собі!
– Так піди та купи! На мої роботи покупці швидко знаходяться, тож він недовго пролежить.
На тому й закінчили. Ми дуже сварилися, але на мій бік навіть свекруха встала. Вона також дивувалася, що Карина бере з мене гроші за манікюр, як з усіх. Значить, вона хоче заробляти на мені як на родичці, а я свій час на неї маю безкоштовно витрачати.
У цій ситуації мені шкода лише брата, він опинився між двома вогнями. Карина надулася і навіть у гості на сімейні посиденьки приходити не хоче. А я не можу просити вибачення перед нею за те, в чому не вважаю себе винною. Сподіваюся, що з часом все налагодиться, і Карина зрозуміє мене.
