fbpx

Друзі тепер і з мене сміються, кажуть плюшкін

У мене є друг Василь, він працює разом зі мною на доставці різних товарів. Не можу сказати що ми маємо велику зарплатню, але її достатньо для того, щоб утримувати сім’ю і не відмовляти собі в простих речах.

Але я завжди був в шоці від того як Василь примудряється затягувати додому всіляку маячню. А ще у нього цілий день телефон червоний від дзвінків. Він постійно щось продає, всілякий дріб’язок. Вічно крутиться як та білка, все йому треба, кругом має знайомих і друзів, кругом в нього зв’язки.

Одного разу Василь покликав мене до себе в гості, дружина піти не змогла, вона з донькою ходила на танці, а я вирішив піти. Коли ми під’їхали на робочій машині до його дому я ледь не втратив свідомість. Він привіз мене в пентхаус, не менше. Я дійсно не розумів звідки такі статки і такий будинок.

Ми пропрацювали разом 2 роки, додому якось не доводилося до нього приходити, а перед цим він працював рядовим робочим на заводі.

Будинок точно не новий, і тут я не втримався і спитав. – Ти з глузду з’їхав, та за такий будинок тобі строк світить, ти ж банк пограбував, ти розумієш? – Василь засміявся і пообіцяв пізніше пояснити в чому справа.

І не обманув, він пояснив, сказав що все те що він вічно ніс додому з смітника, те що люди віддавали безкоштовно він просто відремонтував, відреставрув, що підклеїв, що пофарбував і от, все готово.

В будинку все було обставлене як слід, дуже гарно і зі смаком, виявилося що всім цим займалася його жінка, вона по освіті економіст, але на дизайні знається непогано.

Ну нехай, хай так, але звідки такий будинок, спитав я задивившись на красивий журнальний стіл, і відразу впізнав ніжки від того стола, ми не пізніше ніж вчора ці ніжки по проханню замовника на смітник вивезли, Василь забрав їх, всі ще колеги сміялися.

А зараз на ніжках стоїть прикріплений шмат скла, доречі не самого дешевого, в мозаїку, і такий стіл журнальний на тисячі потягне.

Василь і будинок пояснив звідки. Каже, ділянку купили давно, за копійки, якась бабуся тут город тримала, але місцевість одне каміння, ще й на горбі, а нам саме те, і світло, і сонячно і болото по весні не стоїть.

А побудував будинок як то кажуть я тебе “зліпило із того що було”. Там доски, там блоки, там цегла, то знайомі віддали, то десь знайшов, вікна он бач які, ексклюзив. А вікна дійсно дуже цікаві, всі різні, нові, пластикові, але під один манер пофарбовані. 

Словом додому я прийшов під враженнями, а на наступний день приволік з барахолки дружині величезний старовинний казан який можна на газовій плитці використовувати.

Дружина спочатку носа морщила, а на вечір мені такий плов зварила, я такого в житті не їв, спитав що, рецепт новий, а вона каже ні, то казан твій, он я його відчистила, стоїть, сяє.

З того дня я з Василя не сміявся, ми як конкуренти вже стали, хто перший вхопить, домовилися по черзі. Я тепер цього не соромлюся, але особливо не розповідаю, а то ласих безкоштовно собі знайти цікаві і корисні в господарстві предмети вистачає.

Друзі тепер і з мене сміються, кажуть плюшкін, а я по вихідним і після роботи реставрую і продаю, уже так на авто нове назбирав. А ви додому тягнете різні предмети, чи це тільки ми з Василем такі пришелепкуваті?

Related Post

4 історій зрад, розказаних приватним детективом4 історій зрад, розказаних приватним детективом

1. Пікап 80-го рівня «Жінка підхопила якийсь венеричне захворювання від свого партнера. Ну і стала здогадуватися, що щось в їх відносинах пішло не так. Ми стежили за суб’єктом, коли він

Самі копійки за душею не мають, а прибиральницю найнялиСамі копійки за душею не мають, а прибиральницю найняли

Син привів додому знайомитися дівчину. На перших погляд вона здалася мені дуже зверхньою, якоюсь такою гордовитою. Попили чайку та й порозбігалися, я питаю в сина, де він таку знайшов. Виявляється

Мій чоловік Петро тихесенько пішов від мене до колишньої дружиниМій чоловік Петро тихесенько пішов від мене до колишньої дружини

Я навіть не знаю, що далі робити … Наші відносини з чоловіком не складалися останнім часом. Але я ніяк не могла подумати, що чоловік піде. Та ще й піде до