Моя історія більше схожа на бородатий анекдот. Але життя – не анекдот.
На роботі є колега … Дуже спокійний і стриманий. Начебто не дурень, але дуже тихий.
І під час перекуру інший колега мені розповів, що той самий тихоня вже дві доби на роботі ночував. Його здав сторож, застукали співробітника в одних труселях посеред кабінету, коли він поїдав локшину швидкого приготування.
На спинці стільця сохла сорочка, випрана в умивальнику. Уявляю цю картину … Мені смішно, але ситуація жахлива, звичайно.
Я без всякого єхидства запросила колегу на вечерю до себе додому. Мені його по-людськи стало шкода.
Нагодувала супом і постелила йому в залі на дивані. За вечерею колега розповів, що дружина його після п’ятничного корпоративу відправила спати на роботу:
Мовляв, “де бухав – там і спи”.
Я все розумію, але виганяти з дому за пару літрів пива? Дичина якась, їй богу! Квартира належить його дружині, тому діватися нікуди – пішов на роботу.
Ми ж повечеряли і пішли спати кожен в свою кімнату – нічого такого!
На наступний день годині о п’ятій з’явилася дружина колеги і почала істерику в офісі. Правду кажуть, що чутки поширюються швидше за швидкість світла. Хтось їй вже сказав, що “баба повела ночувати її мужика”.
Мені теж дісталося. Дізналася, що я “дівка” і “занепала жінка”, раз зазіхнула на чужого чоловіка.
Розбірки свої вони продовжили вже поза офісом. Я не стала чекати закінчення вистави і після роботи поїхала в супермаркет, а потім додому.
Увечері мені подзвонив той самий колега, якого я за день до того прихистила. Попросився в гості. Гаразд … занепалою жінкою мене вже обізвали … впустила мужика.
