Ігор знову був не роботі, а Таня на 8 місяці, за вікном грудень, хуртовина, знову ця пучка на пластиковому вікні. Ну що ти будеш робити, сама до декрету 5 років на вікнах пропрацювала, але інструменту немає, а Ігор буде як завжди їздити по монтажам та чужим людям добре робити, аніж своїй сім’ї.
Але ж і холодно, вона то підперла вікно як могла, та куди, сні, вітер, все тепло з хати видуває. “Сашко” – раптом прийшло в голову Тані. Сашко це давній друг Ігоря, чоловіка Таніного. Вони чомусь перестали спілкуватися десь з пів року назад,а колись горою один за одного.
Та і нехай, набрала номер. -Ало, Сань, привіт, скажи ти сильно зайнятий, в мене тут фурнітура накрилася мідним тазом, точніше цинковим, бо це ж старі вікна, механізми нікуди не годяться, Саш, допоможи, змерзла на сосульку, а Ігор як завжди зайнятий, я заплачу і за дорогу віддам.
-Тань, ти своїм мозком вагітним думаєш взагалі, чи ні, які гроші, я що з тебе візьму наче? Але я правда не можу зараз, роботи багато, давай друга відправлю, от прямо зараз їде. Тільки на заміну фурнітури гроші скинь.
Даю слухавку. -Ало, Таню, привіт, це Сергій, дивись, маленька, треба на сам механізм, а роботу я так зроблю… Таня далі і не чула нічого, “маленька” так її років з 5 не називали, вона себе такою потрібною відчула.
Чужий дядько такі речі приємні каже, гарного дня, маленька і таке інше. Але щось розмріялася, вона дійсно для нього як дитина, їй 25 йому 46, хіба не маленька, вона в доньки йому годиться, з такою різницею. Звідки вік знає, та вона цього Сергія колись бачила по роботі спілкувалися, і профіль є в фейсбуці.
Коротше, знає вона його. І чого це вона, справді, чоловік же є, пузо велике в наявності, та вона за якогось дядька розпереживалася. Сергій прийшов як і домовлялися, Таня готувала свою фірмову картоплю з ковбасками і сиром, чоловік з порогу почув запах і зїапитав що так приємно пахне.
Таня запросила до столу, адже чоловік всеодно виделкою переколупає і все, а тут людині сподобалось. Грошей він таки не взяв, потім ще кілька разів приходив то сам хотів, то мимо проходив, то ще щось, то і Таня звала.
А тепер каже, давай втечемо, а вона і сама вже не проти, отак з дитиною, з ним, хоч на край світу. Чи варто тільки?
