Познайомилася я з хлопцем. На вигляд досить пристойний, симпатичний, товариський. Ходили з ним на побачення, ну як, звичайні – парк, кафе, кіно.
І начебто весело, але чогось не вистачає. Обмовилася йому якось – хочу щось особливе, хочеш, щоб прийшла на наступне побачення, придумай щось цікаве.
“Добре”, – сказав він. – “Буде тобі щось цікаве, але тільки потім не лякайся”.
Минув тиждень, від нього ніяких звісток. Ну, думаю, злився.
У вихідні пролунав дзвінок:
– Поїхали. Форма одягу вільна, зручна для активного відпочинку.
Я зраділа і зустрілася з ним, вся в передчутті незвичайного відпочинку.
Їхали довго. Рушили ми за місто. На моє запитання: куди, він не відповідав.
– Потерпи. Такий відпочинок ти не забудеш ніколи.
Ми звернули з траси на грунтовку, проїхали ще пару кілометрів.
– Дивись, ти хотіла незвичайний відпочинок і пригоди?
– Хотіла. – я посміхалася.
– Тоді роби, що запропонують. Якщо відмовишся, тут я вже ображуся, я ж намагався знайти щось незвичайне.
– Це страшно?
– Не дуже. – він засміявся.
Ми в’їхали у двір невеликої ферми. Нас зустріла господиня і її чоловік.
– Виходь, дорога, відпочинок починається.
– Здрастуйте, гості дорогі. Ласкаво просимо на Ековідпочинок. У нас ви дізнаєтесь все про фермерське господарство, познайомитеся з тваринами і зможете поспілкуватися з ними. У вашому розпорядженні цілий день.
І тут я обімліла. Які тварини! Яке фермерське господарство! Я з дитинства тварин не люблю і запахи корівника не терплю. Мабуть, жах цей відбився на моєму обличчі, а хлопець тільки посміхнувся.
– Пішли.
Що я пережила. Спочатку мене провели в свинарник і запропонували почистити його. Відразі моїй не було меж. А мій хлопець взяв лопату і почав все це прибирати, покосившись на мене.
– Давай, покажи на що ти здатна.
Я зайшла в загін.
Потім була корова. Це чудовисько з рогами треба було подоїти. Найбільше я боялася, що вона брикне мене. Тремтячими руками я націдила з її вим’я кілька крапель молока. Треба сказати, що зробити це не так просто.
Після корови були кури. Це було найпростіше – розсипати пташкам зерна і налити води.
День пройшов непомітно. Мій друг розповідав анекдоти, випадки зі свого життя. Виявилося, він більшу частину дитинства провів в селі, тому для нього фермерське життя – це звична справа.
До кінця дня я жахливо вимоталася. Одяг просочився запахом гною і потом. Мені терміново хотілося в душ.
Наостанок нас нагодували смачною фермерською їжею і пиріжками. А ще з собою дали молока і сільського сала.
– Як тобі відпочинок? – запитав він на зворотному шляху.
– Несподівано, чесно, я хотіла втекти, по полях піти, аби не йти до свиней і корів.
– Але ти переборола себе. І знаєш що? Я одружуюсь на тобі.
Я тоді розсміялася. Відразу “одружуся”? Спробувала звести в жарт. Але все ж через два місяці ми подали заяву в ЗАГС.
