Знайшов дівчину у соціальній мережі, запропонував познайомитися, вона була не проти. Діалог у нас почав зав’язуватися дуже швидко, вона також виявляла ініціативу: ставила запитання, уточнювала, змінювала теми. У нас було багато спільного, тому ми дуже хотіли зустрітися.
Через тиждень вона запросила сходити на якусь модну виставку, і я погодився. Гуляли ми довго, багато спілкувалися, я часто жартував, а вона завжди сміялася з моїх жартів, потім провів її до будинку. Наступного тижня я вирішив їй ще раз зустрітися, ми пішли на квест, після якого вона сказала, що це було неймовірно.
Ми почали гуляти все частіше: ходити в кафе, в кіно, на якісь цікаві заходи. Гуляли за руку, з недавнього моменту цілуємо одне одного при зустрічі та наприкінці (іноді й під час прогулянки). Помітив, що вона піклується про мене, запитує як я, хвилюється. І ось я вирішив зізнатися їй у симпатії, сказав, що вона мені подобається і запропонував зустрічатися.
На що вона відповіла: «Єгоре, ти дуже класний хлопець, мені з тобою дуже добре, але я не готова зараз до стосунків, через минулу розлуку, яка дуже серйозно на мене вплинула, якби не цей випадок, я б почала зустрічатися, чесно, я не хочу тебе кривдити, вибач».
Я запитав: «Може, справа в мені», вона відповіла, що ні. Після чого сильно обняла та поцілувала. Я трохи засмутився.
Вона вирішила запитати, чи не злий я на неї, відповів, що ні, це ж не моя провина. Після ми знову зустрілися (перед Новим роком), я зробив їй подарунок (який ще купив до цієї розмови), вона була в захваті від нього.
Все було як завжди, вона міцно і довго обіймала, подякувала і поцілувала. Гуляли так само, як і до цієї розмови, за руку, добре спілкувалися, наприкінці вона поцілувала, як завжди. І ось я не можу зрозуміти, їй потрібно дати час, чи я їй зовсім нецікавий? Чому її поведінка каже одне, а слова інше?
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…