Іноді здається, що життя стрімголов летить до біса. Але тепер я розумію, що просто варто пережити деякі моменти, і тоді стане зрозуміло – життя оберігало нас від поганих людей, поряд з яким краще не перебувати.
Нещодавно я пережила дуже важкий період у житті – розлучення з чоловіком. Хотілося б уточнити з коханим чоловіком! А причиною стала свекруха. Банальна тема, начебто. Але все ж таки хочу поділитися.
Заміж я вийшла шість років тому. Я була зовсім молода дівчина, мені було 18 на той момент. Крок цей робила усвідомлено, майбутнього чоловіка дуже любила, та й від нього відчувала повну взаємність.
Мої батьки були зовсім не проти такого рішення, оскільки самі побралися дуже рано. У Микити була лише мама, яка сама наполягала на весіллі.
Наше знайомство зі свекрухою було офіційним. Микита представив мене своїй мамі під час вечері, пояснивши це тим, що він шалено любить нас обох і тому для нього важливо, щоб ми теж мали гарні взаємини.
Переді мною сиділа дуже сучасна красива жінка, добра, уважна, дуже товариська й одразу сприяє до себе. Я зрозуміла, що з такою людиною я легко потоваришую.
Після вечері ми обмінялися номерами телефонів і щодня зідзвонювались. Вона часто кликала нас у гості, пекла до нашого приїзду пироги та всіляко намагалася налагодити контакт. За пів року ми з Микитою одружилися.
Як і годиться, ми переїхали жити до чоловіка. Вирішили не винаймати спочатку квартиру, накопичити на перший внесок по іпотеці та придбати своє житло. Свекруха підтримала наше рішення, тим більше будинок у них був великий, місця більш ніж достатньо. Вона взагалі відмовляла нас щось купувати, тому що Микита був її єдиним спадкоємцем, та й доглядати матір у старості треба було тільки нам.
Минув час, ми повернулися додому після невеликої весільної подорожі. Я почувала себе найщасливішою поряд із коханим.
Свекруха мені у всьому допомагала, стала старшою подругою для мене, яка добре розуміється на житті. Але моє безхмарне щастя, як виявилось, було недовговічним. І почалося все з того часу, коли у Микити закінчилася відпустка.
Чоловік працював на заводі та виходив у добові зміни. Перший його вихід на роботу став для мене величезним відкриттям.
Як тільки Микита переступив поріг будинку і пішов на роботу, свекруху начебто підмінили. Ні тіні доброї усмішки не було на її обличчі. Спочатку я думала, що мені здалося, я намагалася завести з нею розмову, але вона мовчала чи демонстративно йшла до іншої кімнати.
Коли я повторила спробу, вона гнівно сказала: «Що ти пристала до мене, ходиш хвостом, спокою немає від тебе». Я відразу пішла до нашої кімнати, здивувавшись такій різкій відповіді. Цілий день я провела там, почуваючи себе дуже ніяково, адже перебувала я в її будинку.
Настав ранок, Микита повернувся з роботи, його зустріла любляча мати з теплою усмішкою на обличчі. Вона щось белькотіла, говорила, як скучила за ним, готувала сніданок і знову кликала до сніданку мене, ніби нічого не відбувалося.
Я була дуже сильно здивована. Однак я нічого не почала говорити чоловікові. Вирішила, що свекруха справді втомилася і це просто був невеликий зрив.
Наступна зміна Микити була через три дні. І історія із «підміною» свекрухи знову повторилася. Цього разу вона не просто мовчала, вона намагалася мене зачепити, образити, казала, що я нічого не вмію, ні до чого не привчена. Останньою краплею мого терпіння стала її фраза: «Ти створіння криворуке, і чого тебе тільки мати вчила!»
У цей момент я не змогла стерпіти та відповіла їй, що нічого поганого не зробила і не розумію, що з нею відбувається.
Вона вислухала мене, потім, на її обличчі з’явилася самовдоволена посмішка від того, що нарешті змогла мене вивести, розтягнуто вимовила: «А ти думала, що прийдеш на все готове, а я тобі просто посміхатися буду? Та хто ти мені така? Стривай, і мій син побачить, що ти криворука».
Цього разу я вирішила не мовчати, і як тільки чоловік повернувся з роботи, одразу розповіла йому про те, що сталося. По виразу обличчя чоловіка я зрозуміла, що він не знає, як відреагувати. Не довіряти мені в нього не було підстав, але свою матір з такого боку він не знав, і повірити йому у це було дуже важко. Він попросив мене почекати до наступної зміни та подивитися, як вона поведеться.
Під час наступної зміни нічого не змінилося. Мою добру свекруху знову підмінила якась кобра. Вона весь час мене за щось лаяла, казала гидоти.
Я намагалася мовчки терпіти всі її лайки. Микита знову вислухав мене і пішов до матері. Я чекала. Але коли він прийшов, я просто оніміла від почутого. “Мама сказала, що ти її не злюбила і просто намовляєш. Вона так себе ніколи не змогла б повести”.
Не знаю, кому з нас вірив мій чоловік. Він не звинувачував мене, але і її теж. По суті, він просто вирішив відійти вбік.
Так ми й жили, доки через 5 років моя свекруха не вирішила піти далі. Справа була вже о дванадцятій годині ночі. Я була готова до сну, викупалася, переодягнулась у нічну сорочку. У цей момент свекруха вирішила знову почати сварку. Коли почалася наша суперечка, вона просто схопила мене за волосся і почала тріпати. А потім випхнула за двері та замкнулася.
Надворі був жовтень. Морозів, звісно, ще було, але було досить холодно. Мені нічого не залишалося, як піти до батьків. Більше в будинку свекрухи я не з’являлася.
Вранці задзвонив телефон, мене шукав Микита. Мама відповіла, що він може переїхати жити до них, але її дочка в цьому пеклі більше не з’явиться. Микита так і не прийшов.
Я не знаю, що йому розповіла неурівноважена свекруха, та й знати вже не хочеться. За два тижні я подала на розлучення.
