Почалося все з того, що чоловік нашої героїні почав приділяти їй менше уваги. Припинилися ранкові пощипування за попу. Раніше було від п’яти до десяти пощипування за той час, поки Іван Степанович збирався на роботу, тепер завжди був нуль. Але ж саме ці пощипування довгі роки були мірилами любові і пристрасті.
Потім він відростив бороду. Борода була так собі – рідка руда борідка, вибачте, наче у козла. Коли чоловік з бородою їв щі, то капуста повисала на бороді і замість козла він ставав схожим на моржа.
Чоловік став суворий, записався в спортзал і вранці замість яєчні на салі вимагав фреш із селери.
Лідія Степанівна запанікувала. Сімейний човен явно тріщав під вагою бороди, палиць селери і висячої капусти. Паніка, паніка охопила всі 110 кг Лідії Степанівни.
Лідія Степанівна взяла себе в руки і почала гуглити. Адже це раніше ходили за порадою, ділилися своїми проблемами, а тепер все простіше – гугли собі в куточку.
Гугл видав тисячі статей на тему «як повернути увагу Івана Степановича».
Досвідчені невідомі жінки, які сидять на форумі: «Чому він пішов до іншої. Будь він проклятий »- швидко пояснили Лідії Степанівні, що шлюб її тріщить по швах і у її чоловіка явно роман з юною дівою. Лідія Степанівна заридала, але на форумі її швидко заспокоїли. Вони ж надавали їй посилань на модні статті по поверненню чоловіків додому.
Лідія Степанівна статті проштудіювала. Лідія Степанівна взяла аркуш формату А4 і почала конспектувати. Що-що, а виокремлювати головне з купи інформації вона вміла на її погляд прекрасно. Ще в інституті її конспекти вважалися найкращими на курсі. Всі по її конспектам іспити здавали.
Через кілька годин народився план.
Вона так його і назвала: «План по поверненню в лоно кохання Івана Степановича». План був лаконічним, але з точки зору нашої героїні укладав в собі всі найважливіші постулати для щасливого сімейного життя в нинішніх реаліях:
1. З мене повинен перти секс. Рухи мої повинні бути подібні на рухи кішок або інших представників сімейства котячих.
2. Вдома потрібно ходити гарною, а не аби якою.
3. Іван Степанович повинен відчувати, що у нього є конкуренти.
4. Їжа повинна в достатку містити афродизіаки.
5. Підбори роблять жінку грайливою.
6. Шовкова постільна білизна викликає прямі асоціації з сексом.
7. Чоловіки, які керують на роботі – вдома бажають бути приниженими і під каблуком. Домінуй.
План Лідії Степанівні сподобався. Все було зрозуміло і лаконічно. А головне – легко здійсненно.
Весь наступний день Лідія Степанівна запасалася підсобним матеріалом згідно плану.
Було куплено: постільна білизна з чогось схожого на шовк червоного кольору, туфлі леопардові на величезних підборах, сукня леопардового забарвлення, морепродукти, артишоки.
Справа залишилася за малим. Потрібно було купити щось типу хлиста. Ну, щоб втомлений на роботі чоловік міг чітко зрозуміти, що домінувати сьогодні будуть над ним. Але тут скінчилися гроші. Скінчилися всі гроші, які були відкладені на будівництво теплиці. Нічого, подумала наша героїня, що-небудь придумаємо, де наша не пропадала.
Іван Степанович стомлено йшов додому.
Останні місяці життя його було важким і безпросвітним. Іноді у нього складалося враження, що всі збожеволіли. На роботі у нього змінився начальник. Замість старого і зрозумілого Іванова прийшов молодий і жвавий Іванова син.
Син був накачаний, бородатий і, як сказала Петрова з відділу кадрів, «прости-господи-хіпстер». Новий начальник провів збори і сказав, що йому на підприємстві потрібні люди нової формації, а не старий мотлох, що застряг тут з часів Радянського Союзу. Як здалося нашому герою, Іванова син дивився в цей момент прямо йому в очі.
Всі співробітники запанікували. Запанікував і Іван Степанович.
Він пропрацював на цьому місці більше двадцяти років на посаді завгоспа. У нього була нормальна зарплата, дві прибиральниці в підпорядкуванні і можливість красти в дрібних масштабах. Іван Степанович розумів, що подібного місця він більше не знайде. Що робити? Іван Степанович вирішив гуглити.
Гугл видав безліч всього і у Івана Степановича народився план.
Треба було показати новому начальнику, що він, Іван Степанович, не старий пень, а також хіпстер.
Для цього було відрощено борідку, яка противно свербіла і вічно бруднилася. Для цього був куплений абонемент в спортзал поруч з роботою. Щовечора Іван Степанович вдавав там з себе великого качка і пару разів зустрічав там навіть Іванова сина, який схвально йому кивав. Від спортзалу боліло все тіло.
Для цього ж вдома Іван Степанович пив мерзенний селеровий сік – щоб прибрати не хіпстерский животик. Сил більше не залишалося ні на що. Нічого, все потім, говорив собі наш герой, головне зараз на місці утриматися.
Єдиною, що залишилася в житті Івана Степановича радістю була дружина.
Його Лідія Степанівна, його острівець щастя в цьому шаленому світі нової формації. М’яка і затишна Лідія Степанівна, кохана ним ще зі шкільної лави. За роки шлюбу вона не змінилася, так і залишилася тією пухленької сором’язливою і усміхненою дівчинкою, яку він зустрів першого вересня в дев’ятому класі. Пощастило йому з дружиною.
З цими думками Іван Степанович повернув ключ у замку і зайшов додому. У коридорі він побачив щось … Вірніше, в коридорі він побачив величезну, яскраво нафарбовану жінку в обтягуючому платті африканського кружочкового забарвлення. Жінка, похитуючись, йшла на нього.
В руках у неї був собачий поводок.
У кутку коридору сиділа на попі здивована від того, що відбувається стара спанієль Марта і не розуміла, навіщо її повідцем махають в повітрі. Гуляти-то явно не збираються.
Жінка розсікла повідцем повітря і з придихом вимовила: «Ну здрастуй! Твоя кішечка чекала тебе! Сьогодні я буду головна! Ніяких інших чоловіків не чекала, а вони б, повір, хотіли. Придумай стоп-слово і почнемо ».
Івану Степановичу стало страшно і захотілося плакати, бо в жінці він впізнав найдорожчу свою дружину.
Світ навколо нього остаточно збожеволів. З кухні раптом запахло чимось огидним. Так пахне, коли акваріум протух і рибки в ньому померли.
«Ой, морські гади горять. Стій тут і не ворушись »- прокричала жінка і тримаючись за стінку, спробувала повзти в сторону кухні.
Величезні підбори не давали їй бігти, чіплялися за поділ сукні і через кілька кроків вона впала. Падаючи, вона відкинула поводок з руки і він як раз металевим карабіном заїхав Івану Степановичу в око. Іван Степанович від несподіванки впав на стару Марту, яка завила утробним голосом.
Судячи по запаху, на кухні згоріли гади.
Івану Степановичу стало погано з серцем.
Далі була швидка, яка вколола якийсь укол і Івану Степановичу і Лідії Степанівні. У обох був високий тиск.
Пізно вночі чоловік і жінка лежали на голому матраці, шовкову хрєнь зняли, після того як Іван Степанович впав з неї прямо на підлогу на стару Марту.
Наперебій вони розповідали один одному і про Гугл поради і про свої спроби бути в тренді. Сміялися і плакали.
Було вже за північ, коли Іван Степанович обійняв дружину, вщипнув її за попу і сказав: «Нічого, мати, на теплицю нову назбираємо, сковорідку з гадами згорілими викинемо, поводок у Марти забирати не будемо, білизну цю прокляту на дачу відвеземо, а ось сукню цю ти носи іноді. Ти в ній на леопардицю горду схожа ».
Добре, пробурмотіла дружина, а ти бороду сбрий, бо ж леопардиця з козлом парою бути не можуть.
А про себе Лідія Степанівна раділа: «Працюють! Працюють інтернет поради – вщипнув же ж за попу! Ефект досяжний, якщо все виконувати чітко і по конспекту».
“Що це було? По-моєму, вони сбренділи обидва », – думала стара спанієль Марта, лежачи на килимку біля ліжка і тримаючи зубами свій поводок про всяк випадок …
