– Ірино, батькам стало важко утримувати будинок! Ти ж знаєш, що він великий і вимагає постійного нагляду, прибирання. – Нам треба переїхати до них! – Незворушно видав Семен

Пройшло сім років сімейного життя. Ірина готувала вечерю, Семен запізнювався, але нарешті двері відчинилися. Чоловік помив руки, пройшов на кухню, й сів на своє місце.

Все. як багато разів. Іра покликала доньку і вони почали вечеряти. Яна з’їла пюре з котлетою, випила молоко і пішла в кімнату дивитись мультики.

– Ірино, нам треба поговорити. Батькам стало важко утримувати будинок. Ти ж знаєш, що він великий і вимагає постійного нагляду, прибирання.

– Платежі за воду, газ, електрику та все інше подорожчали. Ліків треба більше. До того ж мамі стало важко працювати на городі та доглядати худобу.

– Можу запропонувати вихід. Не треба тримати худобу, дешевше купити десяток яєць та літр молока в магазині, ніж годувати курей та козу. Знизяться і комунальні платежі. Все пов’язане.

– А ще корм цій худобі буде не потрібний. І грядки! Їх також можна урізати. Якщо не буде курей та кози, то не потрібно буде стільки капусти, картоплі, трави та іншого. Нехай твої батьки просто відпочивають.

– Ти мене не дослухала, а вже запропонувала рішення! Неправильне рішення!

– Ось як.

– Ось так! Нам треба переїхати до них! Яна піде до школи там, школа хороша, я там навчався, чудові вчителі.

– Їм не вистачає нашої відпустки, яку ми змушені проводити у них?

– Вони намагаються для нас. Корисне молоко, домашні яйця, овочі з городу. Це ж екологічні продукти!

– І ми заради цієї екології кожні літні вихідні та відпустку проводимо там! До речі, Яна хоче на море.

– Мала вона ще хотіти. Встигне. Переїзд буде наприкінці травня. Я все вирішив!

– Ти забув запитати нас, мене та Яну! І в мене ще є питання. З моєю роботою ти теж вирішив? А чому б твоїй сестрі не переїхати до батьків? Більшість сільських екологічних продуктів йде саме їй.

– Ти ще й рахувати будеш?

– Я ще не все сказала! Твоя сестра дітей підкидає батькам на все літо. З ними ми теж допомагатимемо?

– Ми сім’я, ми ж повинні допомагати батькам!

– Я так і думала.

– Квартиру треба підготувати для здавання. Гроші нам не завадять.

– Я ще нічого не вирішила! Ми планували з’їздити на південь, бо давно ніде не були.

– Це величезні гроші, краще ми витратимо їх на ремонт будинку. Мама вже вирішила, які кімнати нам віддасть. Там потрібен косметичний ремонт, а заразом і в кухні зробимо.

– Ти вирішив, ти й роби там ремонт! Я ще не вирішила, та і Яні краще не в селі, а тут. Вона ходить на гімнастику із трьох років.

– Чемпіонки з неї не буде, тож…

– Буде чи ні вона чемпіонкою, мені не важливо. Важливо, що вона ходить туди із цікавістю, їй подобається.

– Давай відкладемо цю розмову. Якщо ти не хочеш їхати, то не треба. Ми впораємося одні. Путівки ще не сплачені.

– І не треба оплачувати. Ніхто нікуди не поїде. Я забороняю!

– Ось ще! Я сама накопичила, сама й все оплачу.

– Ти не можеш, це наші спільні гроші!

– Спільні? Чому ти тоді наші спільні гроші віддаєш батькам щоліта на утримання їхніх онуків? У нас одна дитина, у твоєї сестри троє. Ми там буваємо місяць, вони три.

– Ти гроші даєш, сестра забирає продукти. Я не одразу це помітила, але Яна підросла і помітила дещо.

– Тож ти частину наших сімейних грошей витрачаєш туди, а я витрачу на відпочинок із дочкою. Це більше не обговорюється! Квартира моя, здавати її не будемо!

– А як же батьки?

– Ти ж обіцяв, можеш переїжджати!
***
Ірина та Яна повернулися з відпочинку. Семен їх не зустрів, виявилося, що були термінові справи в селі.

У квартирі було тихо та якось порожньо. Не було телевізора, не було пральної машини… Побутова техніка була відсутня.

– Мамо, у мене немає планшета. Це тато? І телевізор? Мамо, я не хочу в село!

Ірина зателефонувала чоловікові.

– Я майже всі речі перевіз. Чекаю на вас.

– Навіщо ти взяв речі Яни? Треба було попереджати, вона засмутилася, плаче!

– Я чекаю на вас, речі всі тут. Якщо ти не хочеш переїжджати, то я просто розлучуся з тобою. До речі, я взяв лише те, що купував сам чи дарували мої батьки. Планшет дарували вони.

– Вони, на наші гроші. Зручно! Ти образив дочку! Я не приїду. Речі не важливі, – ти втратив сім’ю!
***
Ірина купила планшет, заспокоїла дочку.

Семен подав на розлучення, хотів налякати дружину, але вона вважала за краще погодитися і подала на аліменти. Тепер він живе з батьками, працює на них та сім’ю сестри.

Намагався повернутись, адже його зарплата стала зовсім невелика. І раніше Ірина отримувала більше за нього, а тепер…

З Яною бачиться не часто, село забирає багато часу та сил. Батькам здалося мало кози та курей, вони придбали ще й порося з гусьми. Так що справ побільшало…

Чи слушно вчинила дружина? Залишайте свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!