У видатного лікаря-кардіолога, академіка в кабінеті стояла склянка з заспиртованим серцем. Кожен студент знав історію цього серця.
На самому початку 50-х, коли академік був ще студентом 4-го курсу медичного, в клініку інституту надійшла дівчина з гострим септичним ендокардитом. Це страшне захворювання і зараз дає великий відсоток смертності, а вже тоді й поготів.
Її вважали безнадійною. У дівчини трималася температура під 40, серце відмовляло. Її без особливих результатів оглядали провідні професори і, як водиться, низка інтернів. У числі практикантів був одногрупник нашого академіка, талановитий і уважний студент.
Ні, він не запропонував революційного методу лікування ендокардиту, він просто закохався: дівчина була дуже симпатичною. Став кожен день навідуватися в палату, носив квіти. Вмираюча дівчина теж його полюбила. І стала потихеньку одужувати.
Вони одружилися, народили дітей, на своє срібне весілля запросили лікувавших її лікарів. А коли через багато років вона вмирала, своє серце вона заповіла цьому медичному інституту. Щоб пам’ятали: хворе серце лікується серцем люблячим …
