Історія про те, як батько на все життя вилікував в мені заздрість

Відбулася ця історія просто. Але ось уже мені п’ятдесят три роки, а я її пам’ятаю і навряд чи коли забуду. Були часи перебудови у нас в селищі проводили всілякі  експерименти. Створювали колективний підряд. Дурні всілякої було багато. Хотіли придумати таку систему щоб селяни працювали з ранку до вечора цілий рік, а зарплату отримували по випуску продукціі.

Але тоді це не спрацювало. Ми тоді ще не були рабами, і до нашої думки ще прислухалися. Зараз з селян зробили безправне бидло. Все розвалили. Ми нічого не виробляємо. Кожний живе як може, хтось розводить корів, хтось поросят, хтось косить сіно і продає.

Загалом живемо як можемо. Але і на це наша »улюблена» держава хоче накласти лапу на все. Придумали податок на самозайнятих, зовсім сором втратили. Скоро податок на лазні, на сокири і на бороди введуть. Бо якомусь то синочку олігарха не вистачає на героін. Ось так і живемо…

Але написати хочу не про це. В кінці вісімдесятих була на селі программа житло молодим спеціалістам. Ось і потрапив під таку програму мій старий дружок. Можна сказати що ми виросли разом на одній вулиці. Але з роками яксь по тихеньку наші доріжки стали разходитися. Ось йому то за цією програмою було виділено кошти, і він з бригадою будував собі коттедж.

За літо збудували будинок. Внутрішньою обробкою котеджу він практично займався сам. В той час він переїхав на нашу вулицю і став моїм сусідом через дім. Вечорами він ходив в свій котедж і займався ремонтом. Фарбував, робив опалення.

Я приходив до нього в гості. Коттедж був двох етажний. Роботи було багато. І ось одного разу повернувшись з чергових гостей, я якось із заздрістю сказав батькові. Що який хороший будинок побудував собі Микола.

Тато на мене якось не добро подивився, а потім запитав у мене. Тобі скільки років? Я відповів, двадцять чотири. Руки, ноги є? Запитує він. Є говорю. Здоровий? Відповідаю, що так. Так зароби собі не двох поверховий і трьох поверховий котедж, не заздри, і ви знаєте мені стало так соромно. З тих пір я весь час згадую ці слова батька перш ніж комусь позаздрити. Батько тоді точно мені пояснив що таке людська заздрість. Історія проста але повчальна.