Із самого початку батьки мого чоловіка були проти нашого весілля. На їхню думку, я невідповідна пара для нього. Звичайно, дуже хотілося б послати їх і жити своїм життям, але так сталося, що від свекрів сильно залежить наш добробут.
Я познайомилася з Павлом, коли була в процесі розлучення з першим чоловіком. Ми були разом десять років, виховували трирічну доньку. І вже давно все було погано. Часто сварилися. Чоловік мене ображав, казав, що я нікому не потрібна з маленькою дитиною. І був упевнений, що я нікуди від нього не втечу.
А потім я зустріла Пашу, і в моєму житті начебто почалася світла смуга. Попри те, що він був молодший за мене на дев’ять років, ми швидко порозумілися. З Павлом мені було весело, добре та спокійно. Я розлучилася з першим чоловіком і разом із донькою переїхала до нього.
Він мешкав у квартирі, яка була оформлена на його батьків. Самі вони мешкали окремо, в іншій квартирі. Через кілька місяців після того, як ми з’їхалися, я дізналася, що чекаю дитину. Паша відразу зробив мені пропозицію. Звісно, я погодилася.
Ми почали готуватися до весілля, і тут з’ясувалося, що батьки проти нашого шлюбу. Вони навіть наполягали, щоб я зробила аборт! Вони мали кілька аргументів. Що я надто стара для їхнього сина. Що маю дитину від першого шлюбу. Що я хитра та розважлива жінка, яка спеціально завагітніла, щоб його втримати.
Попри їхні протести, Павло від мене не відвернувся. Щоправда, від пишного весілля довелося відмовитись. Бо ж у нас самих грошей на свято не було, а батьки допомагати не стали. Тому ми просто розписалися у РАГСі.
З’явився наш син – Єгор. Я сподівалася, що після цього батьки Павла пом’якшать своє ставлення. Якоюсь мірою так і сталося. Вони люблять свого онука і готові з ним няньчитися.
Але мене і мою доньку вони, як і раніше, не приймають. Тим більше я зараз у декреті, і, відповідно, грошей у сім’ю не приношу. І Паші доводиться багато працювати, щоб забезпечити чотирьох людей. Це його батькам також категорично не подобається.
Паша мені про це не розповідав, але через знайомих я дізналася, що його мама та тато періодично намагаються звести мого чоловіка з самотніми молодими дівчатами. Щоб він зрозумів, що я невідповідна йому пара, кинув мене та одружився з молоденькою, без дітей.
Одного разу моє терпіння скінчилося, я прийшла до свекрів і влаштувала їм скандал. Напевно, я трохи перегнула ціпок. Просто це була найвища точка кипіння, і я не стрималася.
Сказала, щоб вони припинили втручатися у нашу сім’ю, і що ми самостійні та розберемося, як нам жити. А наступного дня Паша сказав, що батьки виселяють нас із квартири.
Вони сказали, що якщо ми такі самостійні, то значить готові вирішувати свої проблеми без них. Крім того, з’ясувалося, що вони регулярно давали Паші гроші, тому що його заробітку на нас не вистачало. А тепер і цих грошей його позбавили.
Вибору у нас не було, ми зібрали речі та переїхали до моєї старшої сестри. Але вона й сама живе з маленькою дитиною, тож надовго ми в неї не можемо затриматися. І тепер я не знаю, що робити.
Зрозуміло, чого бажають батьки. Щоб Паша пішов від мене. Звісно, цього я допустити не можу. Він хоче, щоб я пішла до свекрів і просила вибачення. А ще сказав, що мені час влаштовуватися на роботу.
А мені не дуже хочеться. Тому що синові лише два роки, і я ще не готова відпускати його в садок. Та й з дочкою я проводжу багато часу, чого, звичайно, не буде, якщо почну працювати.
Іти на уклін до батьків чоловіка мені зовсім не хочеться. Але поки я не можу придумати, як виправити ситуацію, що склалася.
