Кілька років тому, я пару місяців зустрічався з дівчиною з іншого міста, дві години їзди. Начебто за часом здається недовго: люди так дістаються Києва з дому на роботу. Але з іншого боку, 180 кілометрів та різні міста… Як то кажуть, серцю не накажеш

Кілька років тому, я пару місяців зустрічався з дівчиною з іншого міста, дві години їзди. Начебто за часом здається недовго: люди так дістаються Києва з дому на роботу. Але з іншого боку, 180 кілометрів та різні міста… Як то кажуть, серцю не накажеш.

Не те щоб я ботанік чи відмінник, але точні науки завжди мені давалися легко. І у школі закінчив фізико-математичний клас, і з алгебри, фізики та геометрії завжди були тверді п’ятірки. А ось із гуманітарними предметами були деякі складнощі.

Так ось. Якось моя дівчина попросила мене допомогти вирішити завдання з вищої математики. Навчалася вона якраз у гуманітарному виші, тому такі завдання я клацав як горішки. Зважаючи на все, навантаження в них йшло на інші предмети, тому технічна частина була не особливо складною.

Звичайно ж, щоразу я допомагав їй, мені було не в тягар, і вона дуже раділа. Але за кілька місяців завдань стало чимало, а на мої питання, чому вам стільки задають, вона лише говорила, що це якісь знущання, мовляв, зовсім їх, творчих людей, заганяли. Ну, нічого страшного, мені не складно.

До речі, у цьому ж виші навчався ще один близький мені товариш зі школи. І коли почалася сесія, він теж написав мені та просив допомогти з вирішенням певних завдань. Там було небагато, всього три завдання, але через завантаження від своєї дівчини та своїх супутніх справ я відмовив.

І за кілька днів від моєї дівчини приходять нові завдання, які, як мені здається, я вже десь бачив. Сумнів, чесно зізнаюся, закрався одразу. Я поліз у листування з товаришем і побачив ті самі завдання. Відразу ж написав йому та уточнив, як у результаті він збирається розв’язувати проблему з вищою математикою, на що він відповідає:

– Та не переймайся, я вже знайшов, хто зробить. У нас дівчинка у паралельній групі за п’ятсот гривень все вирішує.
Прошу її номер, і, як ви здогадуєтеся, це номер моєї дівчини! Виявляється, весь цей час я вирішував завдання для студентів із її та паралельних груп, а вона на цьому ще й заробляла!

Як ви розумієте, стосунки припинилися досить швидко. Ось вам ще один мінус стосунків на відстані.

Alina

Recent Posts

– Вибач, я не зможу пробачити та забути. Нічого у нас не вийде…

Катя йшла до зупинки на автоматі, просто пересувала ноги. Вночі так і не заплющила очей,…

10 години ago

– На нас із батьком не розраховуй! – Заявила мати, дізнавшись про рішення доньки

- На нас із батьком не розраховуй! - Голос матері пролунав так різко, що Христина…

10 години ago

– З пенсіонеркою жити не хочу, молодих жінок повно

Ганна дійшла висновку: – Виявляється, і в пенсійному віці жити здорово, і життя прекрасне. У…

11 години ago

– Насте, що ти твориш? Ти навіщо Петрівну ображаєш? – Запитала сусідка

- Настя, прокинься! Не спи! - Настя відчула як її приятелька штовхнула її під ребра.…

11 години ago

-Це ж треба яке нахабство! Продала людям якусь дурницю за такі гроші!

Клавдія Семенівна частенько продавала на ринку свої «скарби». То кришталеву вазу, то якусь статуетку зі…

13 години ago