Після десяти років спільного життя чоловік сказав, що нам треба розлучитися, бо вже давно любить іншу жінку. Для мене це було так несподівано, що я одразу йому не повірила, думала, що це жарт.
У нас із ним не все було гладко у стосунках, але я ніколи не помічала, що він мені зраджує. Або, як сказала моя подруга, не хотіла помічати. Може, вона і має рацію. Коли чоловік казав, що затримується на роботі, то я вірила.
Майже кожних вихідних він йшов, то на рибалку, то в гараж. Я бачила, що він змінився, але думала, що ми вже разом так довго і він до мене охолонув. Хотіла запропонувати йому провести відпустку нарізно, щоб зрозуміти, чи потрібні ми одне одному чи ні.
Але чоловік вирішив раніше та несподіваним для мене чином. Мені було боляче і прикро, я його любила, як і раніше, але нічого не можна було вже змінити.
Після розлучення я переїхала до батьків. Довелося й роботу поміняти, щоб не їздити так далеко. Дочка теж пішла до нової школи, довго звикала до вчителів та однокласників. Але згодом ми навчилися жити самі, без батька та чоловіка.
На роботі у мене з’явилася подруга, з якою ми могли поговорити, поділитися своїми переживаннями та проблемами. Мене покинув чоловік, а вона у свої тридцять так і не знайшла своєї другої половинки і вже втратила надію вийти заміж.
Але якось вона прийшла на роботу така весела, і одразу ж розповіла мені, що познайомилася з чоловіком, щоправда, одруженим. Але він сказав, що дружину не любить і збирається йти з сім’ї. Я відразу згадала, як мені було боляче, і сказала їй, що вона не там шукає своє щастя.
Після роботи вона домовилася зустрітися з ним у кафе і благала мене піти з нею, щоб вона не сиділа сама, чекаючи на нього. Напевно, подруга ще хотіла, щоб я його побачила та змінила свою думку. Я погодилася, сама не знаю, чому. Коли подруга помахала комусь рукою, запрошуючи за наш столик, я обернулася та побачила свого колишнього чоловіка. Він зупинився і не міг зрозуміти, звідки я тут взялася. Я встала та пішла.
Після цього подруга звільнилася, потім зателефонувала мені і сказала: “пробач, але я не можу без нього”. Не знаю, з нею він ще, чи знову шукає чергову коханку. Але я навчилася жити без нього та без подруги.
