Кожного року, на річницю весілля, тато підіймає тост за те, що мати з ним не розлучилася після мого народження. Цю історію всі одне одному в родині переповідають, як жарт. Але тоді, в далекому 1998 році думаю не було смішно нікому.
Якась жіночка на роботі закохалася у мого батька не на жарт. Власне особисте життя не складалося, тож вона вирішила зіпсувати його ще й іншим.
Якось вона прийшла до нас додому, коли мати була при надії. Вона розповідала мамі, як у поїздках по роботі у них виник роман і що вона не дозволить моїй матері спекулювати дитиною. За її словами вони кохають одне одного і через півроку полетять у Америку по роботі, а назад повертатись не планують.
У неї з собою були квитки на різні потяги чи автобуси, де їхні місця з батьком були поряд. А мама добре пам’ятала ці дати, тато тоді дійсно був відсутній вдома.
Насправді ж ті квитки нічого не доводили і ні про що не говорили. Вони навіть не були іменними, як зараз. Але візит нахабної панянки рознервував молоду дружину. Вже за декілька годин вона лежала на збереженні. А через пару днів з’явилася я.
Коли батько приїхав на виписку, молода мама спитала і про дивну Люду з роботи, і про поїздки, і про плани на майбутнє. Вона сказала, що готова дати йому розлучення, хай летить куди вітер віє. Поява нового життя додала матері сміливості, вона відчула, що не сама і не має триматися за ненадійного чоловіка.
Батько ж тоді вперше взяв мене на руки і зрозумів, що я тепер усе життя його потребуватиму. Я меленька і беззахисна, а він великий і сильний. Тому має бути завжди поруч. Він вичавив посмішку і сказав, що та Люда з роботи трішки ненормальна і всі про це знають, а от він нікуди не піде. Точніше не полетить.
Людмила полетіла через півроку у омріяну Америку і більше не поверталась. А батько усе життя дякує матері, що не розлучилася з ним і сміється.
Цієї осені я приїхала до бабусі на місяць, щоб побути подалі від великого міста у такі небезпечні часи. За чаєм я якось згадала історію Людмили, а бабуся посміхнулася і сказала, що не так усе і просто.
Батько тоді дійсно хотів нарубати дров, лишити тут дружину і маля. Людмила ж в свою чергу любила його сліпою любов’ю. У них були ті злощасні квитки до Америки на двох. От тільки Людмилі не подобалося, що її залицяльник не планує розлучення.
Тому вона тоді на емоціях прийшла, щоб спровокувати мою маму. І в неї це вийшло. Мама дійсно відчула, що наближається катастрофа і вже краще відпустити самій. А мій батько, який, як здавалося Людмилі, може так просто нас покинути, дуже злякався, коли відчув, що це може відбутися.
Насправді він ніколи не був готовий втратити мою матір. Тому коли вона сказала йому, що той може йти, він раптово усвідомив, яка ціна може бути у такого рішення. Більше в житті тата не було ніяких Людмил. Та й куди йому, каже бабуся і сміється, у нього є ти і мама. Дві жінки – це і так забагато.
