Коли вкотре настало перемир’я, молодята жили з батьками дружини. Але Діма захотів жити окремо і попросив у своїх батьків дозволу переселитися до їхньої порожньої квартири, на що мати йому заявила: «Живи, тільки без неї!»

Гуляючи в парку з новонародженим сином, я мимоволі знайомилася з багатьма матусями, бабусями та дідусями, які теж не випускали з рук дитячу коляску.

Моя свекруха любить онука, але більше «телефоном». І ніколи з ним не гуляла, хоч живемо в одному місті. У близької подруги стосунки зі свекрухою взагалі такі, що можна знімати серіал.

Моя подруга Ганна з дитинства росла бойовою дівчинкою і виховувалась у суворості. Коли вона познайомилася з Дімою, їй виповнилося 18 років. Молоді люди почали зустрічатися, у них почалися палкі почуття, і вони вирішили одружитися. Щоб батьки нареченої не протестували, молода пара вирішила поставити їх перед фактом: Ганна при надії. І постаралися зробити все можливе, щоби це було правдою!

Батьки Ганни – люди свідомі, хоч і були трохи приголомшені, але благословили молодих та погодилися зіграти весілля. Тільки з мамою Дмитра почалися непорозуміння: чи то ревнощі материнські розігралися, чи то невістка не до душі їй припала, але вона явно виражала своє невдоволення ще з дня одруження. У результаті свати посварилися.

Молодята спочатку жили з батьками, потім винаймали квартиру. З появою на світ немовля життя молодої пари ускладнилося, грошей на все не вистачало, і вони то розбігалися, то сходилися. Такі напружені стосунки у новій сім’ї справляли на свекруху неприємне враження про юну невістку, і вона відкрито недолюблювала Ганну.

Коли вкотре настало перемир’я, молодята жили з батьками дружини. Але Діма захотів жити окремо і попросив у своїх батьків дозволу переселитися до їхньої порожньої квартири, на що мати йому заявила:

«Живи, тільки без неї!»

Даню, так назвали онука, вона також довго не визнавала. Якось у вихідні видався погожий день, і Ганна гуляла з немовлям у парку. Поки малюк спокійно спав, вона катала коляску туди-сюди по головній алеї. Дивиться – йде назустріч свекруха. Невістка хотіла привітатись, але жінка з кам’яним обличчям пройшла повз неї і навіть не зазирнула у візок, щоб на онука помилуватися. Ганна промовчала, але образу в серці затаїла.

Через місяць, коли молодята відвідували батьків Діми, Ганна застала свекруху за цікавим заняттям: бабуся з дитячою фотографією сина в руках схилилася над онуком — дивиться та порівнює. Невістки навіть цікаво стало: у чому свекруха хотіла переконатися чи які сумніви намагалася розвіяти?

Свекруха невістці з дитиною тривалий час ні в чому не допомагала, і жодної підтримки з її боку не було. Поки Дані не виповнилося 10 років, на допомогу приходила лише рідна мама Ганни: вона грала з онуком, ходила гуляти та могла посидіти з ним, якщо було потрібно. І лише потім друга бабуся любов’ю до єдиного онука перейнялася, можливо, зрозуміла, що більше дітей у її улюбленого сина не передбачається.

Вона почала частіше запрошувати Даню в гості, дарувати йому подарунки. А з невісткою вони й далі спілкуються натягнуто, бо ніхто не може забути минулих образ. Досі свати відвідують дітей із онуком по черзі, щоб не перетинатися.

Люди бувають різні, як і життєві ситуації. Хтось настільки любить сина, що не може прийняти той факт, що він уже має свою сім’ю. А характеристика бабусі не завжди відповідає тому, якою жінка була матір’ю. Думаємо, всі ці життєві обставини треба прийняти та навчитися з ними жити. А далі життя саме розставить все на свої місця.

You cannot copy content of this page