Коли Стас увійшов у квартиру, на нього вже чекала мати. Антоніна Михайлівна сиділа на кухні, а на столі перед нею було розкладено якісь папери.
– Синку, йди сюди, я тобі зараз дещо цікаве покажу, – сказала вона. – Ось, дивись.
Стас узяв у руки довгий вузький конверт. У прозорому віконці було надруковано їхню адресу та ім’я: «Пономаренко Валерія Андріївна».
– Лєрі, чи що? – Запитав він. – А навіщо ти розпечатала?
– Тому, що цей лист із податкової. Батьку щороку таке приходить – нагадування, що треба податок на землю та на дачу заплатити, – пояснила мати.
– І що?
– А те, що тут написано, що твоя дружина має сплатити податок на нерухомість. І подивися – квартира знаходиться у тому місті, де мешкає її мати.
– Виходить, що твоя дорога Лєра прикупила собі квартирку, а ми нічого про це не знаємо. Охрініти!
– Почекай, мамо, може, це якась помилка, ось прийде Лєра, я в неї спитаю, – заспокоїв її Стас.
– Звичайно, спитаєш, і нехай вона тільки спробує не відповісти! – пригрозила Антоніна Михайлівна.
Коли Валерія увійшла у квартиру, їй не дали навіть зняти куртку – атакували прямо у передпокої.
– Ви що на мене, як шуліки, налетіли? – обурилася Лєра.
– Нам дуже цікаво, звідки у тебе квартира з’явилася, про яку навіть чоловік не знає, – заявила Антоніна Михайлівна.
– Мені її тітка Зоя залишила, мамина сестра, – пояснила Лєра.
– Це та, яка ще тієї осені пішла із життя? – спитала свекруха.
– Так.
– Ну, ти даєш! – обурився Стас. – А чому ми про це нічого не знаємо?
– А навіщо вам знати? Квартира моя!
– Ні, ви тільки подивіться на неї! – Антоніна Михайлівна мало не задихнулася від такого нахабства. – У неї майже рік стоїть порожня квартира, а ми про це тільки зараз дізналися!
– Вона не порожня, – відповіла Валерія. – Мама її здає.
– Здає? Де гроші від квартирантів? – поцікавилася свекруха.
– У мами. Вона ще трохи накопиче і дах відремонтує. У тій частині будинку, де кухня, вже давно протікає.
– Ні, Стасику, ти послухай: її матері, значить, треба дах лагодити, а нам на дачі не треба? У нас там і паркан пора новий ставити, і газовий котел міняти, а вона всі гроші своїй матері віддає!
– Ось що, люба, давай прямо зараз дзвони, і нехай твоя мати всі гроші, які накопичила, тобі переказує. А ми вже самі вирішимо, що з ними робити, – заявила Антоніна Михайлівна.
– Лєро, ми ж домовлялися, що будемо збирати на своє житло, – підтримав свою матір Станіслав. – Ти що – забула?
– Домовлялися, – відповіла йому дружина, – вісім років тому, коли одружилися, домовлялися. Покажи, скільки ти назбирав?
Справді, коли вони одружилися, Лєра хотіла винайняти квартиру і жити окремо. Але Стас вмовив її пожити деякий час у його батьків:
– Лєро, уяви, скільки ми за орендовану квартиру віддавати станемо! А так – поживемо трохи у батьків, швиденько накопичимо на перший внесок, і буде в нас квартира.
Лєра погодилася. Але все пішло не за планом. Вона майже одразу опинилася при надії та стала мамою доньки Насті. Три роки просиділа у декреті – зрозуміло, що в цей час відкладати було нічого.
Лєра за три роки жодної речі собі не купила – Стас віддавав майже всі гроші матері. А свекруха ще й незадоволена була:
– Сидите у нас із батьком на шиї.
Навіть на новий офісний костюм, коли Лєрі треба було виходити на роботу, їй дала гроші мама.
Потім вони, звісно, почали потроху відкладати. Але ось, що цікаво: щойно у Лєри та Стаса збиралася більш-менш пристойна сума, у хаті, як на зло, щось ламалося: то пральна машинка, то телевізор. І інших грошей, крім тих, що були у Лєри та Стаса, у сім’ї не було.
А коли молодша сестра Станіслава вийшла заміж, мати змусила його взяти кредит:
– Анжела хоче пристойне весілля. Невже ви їй не допоможете?
Допомогли! Стас і досі зі своєї зарплатні кредит виплачує!
А сестра нещодавно розлучилася та із шестимісячним сином повернулася у квартиру батьків. Тож тепер у трикімнатній квартирі вони живуть оравою.
А працюють троє: свекор – Олексій Юрійович, Стас та Лєра. Анжела сидить із дитиною, Антоніна Михайлівна після того, як її рік тому скоротили, не працює, чекає на пенсію.
Тому Лєра, отримавши спадщину, цілком дотепно розсудила, що ця чорна діра поглине будь-які гроші – і слідів не залишиться.
Тож краще допомогти мамі: пенсія у неї невелика, працювати вже здоров’я не дозволяє, гроші потрібні й на ліки, і на будинок, у якому щороку треба щось ремонтувати. А ще Лєра хотіла відправити маму в санаторій.
І обов’язково відправить – адже гроші в неї на це є. Тітка Зоя, крім квартири, залишила племінниці рахунок у банку, а там не мало – не багато, а, майже, мільйон двісті тисяч гривень. Про них Лєра ні чоловікові, ні свекрусі нічого розповідати не збиралася.
– Як тобі не соромно? Анжела одяг для дитини по подружках збирає, а ти такі гроші щомісяця замість того, щоб у сім’ю нести, матері віддаєш! – продовжувала обурюватися свекруха. – І твоя мати теж гарна, – не соромно їй нашу родину оббирати?
– Антоніно Михайлівно, мама нікого не оббирає. Гроші ці мої, і я віддаю їх тому, кому вважаю за потрібне.
– А Анжела могла б подати на аліменти, а не сидіти на шиї. І, до речі, щодо одягу – мені теж для Насті багато подруг віддавали – нічого страшного в цьому не бачу.
– Анжела не подає на аліменти тому, що вона горда, – задерши підборіддя, повідомила свекруха.
– Це не гордість, а дурість! – відповіла Валерія. – І я цю дурість оплачувати не збираюся!
Попри те, що Лєра цілком точно сказала, що на гроші від оренди квартири вони можуть не розраховувати, Антоніна Михайлівна, Анжела і Стас весь вечір складали список того, на що слід їх витратити.
Цей список свекруха поклала перед невісткою наступного дня. Там було перераховано все: і ремонт дачі – дах, паркан, лазня, котел, і автомобіль свекра – коробка передач і паливний насос, і нова газова плита на кухню, і окремим рядком стояла сума, яку треба було виділити на потреби Анжели.
Лєра подивилася на список і залишила його на столі, навіть пояснювати нічого не стала.
Тер у вихідні – з ранку до вечора – у квартирі тільки й розмов було про те, як вони всі могли б добре жити, якби Лєра щомісяця віддавала в сімейний бюджет, окрім своєї зарплати, додатково п’ятнадцять тисяч.
Це вже починало діяти на нерви. Загалом цього саме Антоніна Михайлівна і домагалася. Вона навіть онуці скаржилася:
– Бачиш, Настю, сьогодні вихідний, можна було б купити до чаю твої улюблені тістечка, але ми не можемо собі цього дозволити, бо твоя мама дуже жадібна – має гроші, але нікому їх не дає.
Почувши таке, Лєра звернулася до чоловіка:
– Стасе, скажи матері, нехай вона дасть Насті спокій.
– А що – хіба вона не має рації? Ти, як той цар Кощій, сидиш над своїми грошима замість того, щоб віддати їх у сім’ю!
– Та у вашу родину скільки не віддай – все мало! Ти мені обіцяв, що ми житимемо окремо. Мені ваш колгосп імені твоєї мами вже набрид! Все, що ми заробляємо, зникає невідомо куди!
– Чому невідомо? Мама тобі список написала.
– І де у цьому списку потреби нашої родини? Я маю на увазі тебе, себе та Настю? Натомість Анжела там є!
– А дача? Ти могла б бути там частіше.
– Мені ваша дача взагалі жодного разу не впала! Я там була за вісім років лише одного разу. І мені вистачило – я тоді одразу зрозуміла, навіщо мене туди запросили.
– Я грядки полола, а Анжела привезла двох подруг, і вони пішли купатися. І взагалі, я тільки в одному випадку витрачу ці гроші на нашу родину – якщо ми з тобою та Настею орендуємо квартиру і житимемо окремо.
– Ні, я не можу зараз піти з дому. Батько один на свою зарплату не вивезе всіх, – відповів Стас. – Невже ти цього не розумієш?
– А ти розумієш, що жити так, як ми зараз живемо, неможливо? Насті цього року йти до школи. А їй навіть уроки робити нема де!
– Твоя мати не працює, вона може сидіти з онуком, а Анжела нехай виходить на роботу. І на аліменти подасть.
– Горда! А жити чужим коштом – вона не горда? Вирішуй: або ми житимемо окремо, або я беру Настю і їду до мами!
Винайняти квартиру Стас відмовився. Лєра звільнилася та поїхала. А за місяць подала на розлучення.
Спочатку вони з дочкою жили в будинку мами, потім відремонтували свою квартиру, і до того часу, як Настя пішла до школи, вони жили вдвох.
У Насті була своя кімната, де біля вікна стояв новий письмовий стіл. Вечорами у квартирі було тихо – ніхто не лаявся та не вимагав грошей.
І в санаторій Лєра маму таки відправила…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!
