Ця історія трапилася зі мною вісімнадцять років тому. Тоді ми продали дві дачі і автомобіль. Я додала гроші і купила маленьку однокімнатну квартиру. Ще довелося зайняти у родичів, але зараз не про це.
Мені було 23 роки, я була молода, гаряча і красива. Хотілося жити окремо від батьків і будувати власне життя. Була робота, але з чоловіками не клеїлося. Взагалі ніяк.
Але тоді я про це не переживала. Мені дуже хотілося бути самостійною, тому коли тато запропонував фізичну допомогу при переїзді, я категорично відмовилася.
Викликала вантажників. У машину вони завантажили старенький холодильник, кілька стільців, стіл, пакети з речами і деякі коробки з мотлохом.
З важкого був ще великий комод-шафа (жахливе чудо інженерної думки), що важив під центнер. Річ класна, але непідйомна.
Приїхали до під’їзду будинку, куди я вселялася. Водій з вантажником вийшли з кабіни, відкрили кузов і зникли. Кабіна закрита, їх немає. Пропали. Стала сама тягати речі. Куди діватися?
Вже сонце сіло. Водія все немає, а я тягаю по сходах на четвертий поверх скарб.
Уже видихалася. Стою біля кузова, відпочиваю. Спускається хлопець в тапочках і каже: “Не переживай, ща все зробимо”.
Бере в одну руку стілець, в іншу два великі пакети. Я беру коробку і біжу слідом. За 10 хвилин перенесли майже все. Залишився той самий шафа-комод і холодильник.
Він на нього подивився і каже: “Ща повернуся”. Повернувся, а поверх футболки у нього надітий величезний шкіряний пояс. Хлопець підтягнув ремінь і заліз в кузов.
Витягнув на собі шафу і кулею підняв його на четвертий поверх. По сходах! Потім дістав мотузку і за допомогою мотузки також швидко відніс холодильник. Я в шоці. Лише пізніше дізналася, що хлопець займається важкою атлетикою.
Зайшли в квартиру, він запитав, куди тяжкості поставити. А перед відходом так по-хазяйськи: “Гаразд, пішли в п’ятницю ввечері на побачення”.
Після додав: “Ну, а далі видно буде”. Так мене ще ніхто на побачення не запрошував. Я засміялася. Звісно, від побачення не відмовилася.
Лише пізніше дізналася, що хлопець на 4 роки мене молодший. Але його це не напружувало. Мене, втім, теж.
Що мені в ньому сподобалося, так це його прямота. Увечері після побачення він мені сказав, що “Ти начебто нічого така, класна. Якщо я тобі не сильно противний, то через пару років одружимося”.
Адже і не збрехав, негідник. Дійсно одружилися, але тільки не через пару років, а через чотири роки.
Чому я згадала цю історію? Сьогодні чоловік вперше в житті поскаржився, що “Спина щось болить, натри чимось”.
Тягав весь день цемент на дачі. “Болить” спина у нього. Якби я так тяжкості тягала, то взагалі б встати не змогла.
