– Я люблю дочку, люблю онуків, люблю онучку. Я не чіпляюся, не призначаю винного. Просто хочу, щоб у них було все добре!
Борис мою дочку, можна сказати, з бідності витяг. Внучка не розуміє, що має поводитися пристойно. Якщо Борис втомиться терпіти її витівки, то постраждають усі.
Ксюша його нервує своєю поведінкою, а Ганна, моя дочка, до Бориса встигла вже побувати одруженою.
Від першого шлюбу у Ганни є діти, син із дочкою, є маленькі аліменти, та пара болячок на нервовому ґрунті. Після розлучення дочка з дітьми повернулися до моєї квартири.
Ганна поставила на собі хрест, навіть не думала про нові стосунки. Вона працювала, крутилася, але нічого в неї до пуття не виходило.
Катастрофічно не вистачало грошей, ремонт у квартирі був потрібний. Одяг, як і взуття, купувався вживаний.
Появу Бориса у житті Ганни я вважала за подарунок небес.
– Серйозний, щедрий, із квартирою, з добрим доходом, Аню покохав, її дітей прийняв. Про що було мріяти в її положенні?
Борис забрав Ганну та дітей до себе, а після весілля у Ганни та Бориса з’явився син. Старший мій онук, дуже радів появі Бориса в їхньому житті.
Він став із задоволенням займатися чоловічими справами під керівництвом Бориса, завжди бігав до вітчима за порадами.
Анна розквітла, кохання творить із жінками дива. Та й моє життя покращало! Новий зять був не жадібний, завжди готовий допомогти коханій тещі, й по господарству, і фінансово.
Краплею дьогтю в цій бочці меду стала моя онука! Як каже сама чотирнадцятирічна Ксюша, у неї алергія на вітчима, він її бісить, і дратує.
Грубість, хамство, та повний ігнор до прохань Бориса, стали постійними супутниками Ксюші.
– Він мені ніхто, — каже Ксюша про вітчима. — Тільки чіплятися може, нічого доброго від нього не дочекаєшся!
– Як це не дочекаєшся? — я щиро не розуміла претензій онуки. Ти ж завжди хотіла відвідувати художню школу, а в Ані зайвих грошей ніколи не було!
– Боря сплачує індивідуальні заняття для тебе. А одяг, телефони, кишенькові гроші? Борис нічого для тебе не шкодує. Так, питає з тебе, але має право!
– На мою думку, якщо ви проживаєте у квартирі Бориса, на його повному забезпеченні, то повинні дотримуватися всіх його вимог, які стосуються побуту.
– Навіть, якщо комусь здається абсурдним, що всі мешканці квартири до півночі зобов’язані спати, то все одно цього правила необхідно дотримуватись.
– Якщо Борис комусь сказав, що треба помити посуд, чи протерти підлогу, то ви повинні негайно хапати губку для посуду, чи швабру, та ставати до справи.
Старший онук м’який, неконфліктний, з ним ніколи не було проблем. А Ксюша наша – скандалістка з язиком без кісток. Спершу робить, а потім навіть не факт, що думає.
Ганна за дочку звісно заступається, але дуже несміливо. Після конфліктів, вона розмовляє з нею, закликає Ксюшу до адекватної поведінки.
Онука, після прохань матері, починає робити ще більше витівок, вже просто всім на зло. Борис злиться ще сильніше.
Поки що, це замкнуте коло не досягло апогею, але я вважаю, що результат буде таким: Борис втомиться терпіти її вибрики, та подасть на розлучення.
– Гадить вона, просто гадить! Прохання не виконує, Борису в їжу сіль підсипає, у черевик, якось, налила воду, ігнорує, важливий документ зіпсувала…
Розмови з Ксюшею не допомагають! Ганна багато разів намагалася напоумити дочку. Я пояснювала внучці, що максимум того, чого Ксюша доб’ється, буде розлучення матері, та погіршення матеріального становища всієї їхньої родини.
Ксюша твердить одне: вітчим до неї несправедливий, і не має права командувати! Я, щоб не зруйнувати щастя доньки, планую забрати онуку до себе.
Ганна, начебто, не сильно заперечує, адже я вже цілком вдало закидала вудки. Навряд чи сама Ксюша зрадіє переїзду, але нас її бажання на цьому етапі, хвилюють найменше.
– Добробут сім’ї — ось що головне, а Ксюша зі своїм свавіллям зараз є найбільшою загрозою. Не змінить поведінку, – троє дітей залишаться без повної родини.
Вона про братів не думає, про матір не думає! Найкращим виходом буде її переїзд до мене! Підкажіть, як вчинити? Чи розв’яже питання переїзд онуки до мене?
