– Оленко, ти чого сьогодні така сумна?
Діана підсіла до подруги в їдальні й уважно подивилася на неї. Вони дружили ще з дитсадка і тепер разом закінчували школу.
– Та, вдома невеликі проблеми, — знизала плечима дівчина.
– Що трапилося?
Діана знала, що в Олени не найкраща ситуація вдома – мама, яка любить все контролювати та бабуся зі складним характером. Батько Оленки пішов із сім’ї, коли дівчинці було п’ять років.
– Мама дізналася про Влада, — зітхнула Олена. – Лаялася вчора весь вечір, а ти ж знаєш, що в нас із ним нічого не було. Ми тільки цілувалися! І взагалі, нам вже майже вісімнадцять років. Ми поки що і не плануємо дітей, якщо вже на те пішло! А мама кричала, обзивала мене поганими словами.
Дівчина замовкла і сумно подивилася у вікно. Навколо них кипіло життя, бігали молодші учні, проходили повз старші дівчата й хлопчаки, а Олені здавалося, що вона знову вдома, стоїть перед матір’ю і слухає повчання, як жити не треба.
– Я в неї теж з’явилася у вісімнадцять років! А мені вже майже стільки, і я не залетіла, на відміну від неї. Мама просто палицю перегинає! Я все життя роблю те, що вона хоче.
– Так, я пам’ятаю, і художню школу, і музикалку, — кивнула Діана.
Олена хотіла ходити на танці, але мама змусила її ходити туди, куди сама хотіла.
– Ага, а тепер кричить, що вона все віддала мені та зробила для мене, а я невдячна. А я навіть не зробила нічого. У моєму віці вже всі, ну багато хто, з хлопцями гуляють.
Дівчата переглянулися, і Діана обережно запитала:
– І що Людмила Володимирівна зрештою сказала? Заборонила спілкуватися з Владом?
– Ну, мама зрозуміла, що не зможе це мені заборонити. Я ж сперечалася з нею вчора. Вона спочатку здивувалася цьому, я ж зазвичай мовчу. А потім ще більше почала кричати та сказала, що піде до батьків Влада.
– У нього немає батьків! У нього тільки бабуся старенька.
– Ага, я мамі так і сказала, а вона зовсім психанула. Каже, що не віддасть мене бідолашному хлопцю, у якого немає нікого. Сказала, що обидва ми закінчимо погано. Він охоронцем працюватиме все життя, а я на касі. Кричала, що ми обидва життя собі ламаємо і не розуміємо цього.
Діана посміхнулася і похитала головою:
– Любить твоя мати драматизувати. Ви ще не встигли життя собі зламати. Подумаєш, поцілувалися кілька разів.
Дівчата невесело засміялися, потім Олена сказала:
– У маминих фантазіях ми вже зробили все, ще й не раз. Вона вважає, що такий, як Влад, мені не підходить. Наче ми дворяни якісь… Не підходить… А хто підійде, якщо я люблю Влада?
Пролунав дзвінок і дівчата поспішили до класу. Вони знали, що на геометрію краще не запізнюватись, але не встигли дійти до класу. Вчителька зачинила двері перед їхнім носом, а коли вони постукали, прокричала, що ті, що запізнилися, залишаються за дверима, а потім пишуть пояснювальну.
– Тепер ще й це! – Стукнула Олена по стінці. – Мама й так на взводі. Ще й ти через мене тут лишилась.
– Та мені нічого не буде. А в тебе мама надто сувора.
– Я дивуюсь, як вона ще мене не вигнала з дому! Типу мені скоро вісімнадцять років, могла б і сама собі на життя заробляти.
– Ти їй такі ідеї не підкидай, — засміялася Діана.
– Ага, вона, мабуть, чекає, доки я школу закінчу. Мама ж мені сказала, що все життя мене не забезпечуватиме, а раз я така розумна, що з хлопцем зустрічаюся, то й заробляти можу сама!
– А бабуся що каже? Вона ж зазвичай на твою сторону встає.
– Бабуся поїхала на кілька днів до своєї іншої дочки. До моєї тітки Ані. Коли повернеться, я їй все розповім.
Вони ще якийсь час сиділи на підвіконні, а потім вчителька все-таки пом’якшала і пустила дівчат у клас. Щоправда, попередила, щоби після уроку вони затрималися.
А вдома на Олену чекав неприємний сюрприз. Її мама переставила з чиєюсь допомогою холодильник у свою кімнату. Тепер у кутку кухні виднілася пляма, вона неприємно впадала в очі.
– Мамо, а що з холодильником?
Людмила Володимирівна вже була вдома, вона вийшла зі своєї кімнати та кивнула дочці.
– Привіт, Олено, я забрала холодильник у свою кімнату, бо там лише мої продукти.
– А що я їстиму?
– Не знаю! Нехай тебе забезпечує твій хлопець! Ви ж обоє дорослі та самостійні люди.
– Мам, та що з тобою? Я сказала, що між нами нічого не було! Ми просто поцілувалися кілька разів і все! Чому ти мені ніколи не віриш?
Людмила Володимирівна оцінювально подивилася на дочку і знизала плечима.
– Олено, я тобі все сказала. Якщо ти доросла до стосунків, то й заробляти можеш сама. Якщо тобі щось незрозуміло, то ти сама в цьому винна. Хоча б іноді думай головою!
Олена зі сльозами дивилася на матір, яка фактично виганяла її з дому.
– Мамо, я зараз прийшла з навчання. Я хочу їсти, і мені потрібно робити уроки!
– Це вже не мої проблеми, — знизала плечима Людмила Володимирівна. – Це ти не хочеш по-доброму. Вічно впираєшся, а я ж до тебе з усією любов’ю.
– З любов’ю? Ти так це називаєш? Позбавила мене їжі й тепер називаєш це любов’ю?
Олена несамовито дивилася на матір, а та була незворушна.
– Я намагаюся тобі показати, що тобі ще рано зустрічатися з хлопцем.
Тим більше, що в нього нікого немає, вам ніхто не допоможе. Тож звикай до такого життя. Вчись відповідати за свої вчинки.
– Але ж я не зробила нічого поганого!
– Ти й хорошого нічого не зробила.
Людмила Володимирівна окинула зневажливим поглядом доньку і зникла за дверима. Олена кілька хвилин стояла, притулившись до одвірка і плакала, а потім різко кинулася до своєї кімнати.
На щастя, у неї була спортивна сумка, у неї дівчина покидала речі на перший час, схопила ноутбук, подарований бабусею та шкільний рюкзак із необхідними зошитами.
– Алло, Влад, привіт, — вона вирішила зателефонувати спочатку хлопцеві.
– Привіт, Оленко, щось трапилося? – хлопець по голосу зрозумів, що дівчина плаче.
Вона швидко розповіла, що сталося між нею та матір’ю, і додала:
– Тепер я не знаю, куди йти. До Діани я не можу теж весь час бігати. Я в неї й так часто буваю.
Влад мовчав близько хвилини, потім сказав:
– Оленко, почекай кілька хвилин, я тобі передзвоню.
У слухавці почувся гудок і дівчина знову заплакала. Їй раптово стало страшно, що Влад теж її покине. Він взагалі був надійним хлопцем, і вони давно були закохані один в одного, просто соромилися одне одному зізнатися.
Але раптом його злякали труднощі, і він вирішив не зв’язуватися з нею? Дівчина намагалася не вірити в це, але думки вперто лізли в голову. А потім телефон задзвонив і почувся радісний голос Влада.
– Оленко, я зараз прийду до тебе, допоможу з речами. Ти збери все, що потрібне тобі – речі, підручники там, ще щось. Не знаю, що вам дівчатам ще треба.
– І куди я піду? – Оленка подивилася на сумку. – Речі я вже зібрала. Що далі? По подругах бігати все життя? Мені ж жити нема де!
– Оленко, а я ще не сказав? Я з бабусею поговорив, ти житимеш у нас! Щоправда, бабуся сказала, що пильно буде за нами стежити, але тебе ніхто не вижене. Їжі та місця тобі точно вистачить.
– Правда? – Олена не могла повірити цьому.
– Давай збирайся, – засміявся Влад. – Я вже виходжу по тебе.
Олена вимкнула телефон і витерла мокрі щоки. Їй не треба було питати, чи її Влад любить, це було очевидно. А ось щодо матері були сумніви.
…Людмила Володимирівна зателефонувала дочці та запитала, де вона вештається, лише за кілька днів.
– Я не вештаюся, а забезпечую себе! Ти ж цього хотіла.
– То ти так заговорила? Після всього, що я для тебе зробила?
– А що ти зробила? Все життя на мене лаєшся і кажеш, що я тільки все псую!
– Так ти й так все псуєш! Не було б тебе, я б навчання закінчила, кар’єру зробила б. Може, заміж вийшла б. Так ні, ти маленька була.
Олені було прикро чути все це. Вона глибоко зітхнула і кинула:
– Ось тепер мене немає, роби, що захочеш!
Вона відключила дзвінок і сумно подивилася на бабусю Влада, яка сиділа поруч.
– Баба Маша, я їй просто не потрібна.
Літня жінка похитала головою і м’яко промовила:
– Ти тут потрібна. А мама твоя ще зрозуміє, що любить тебе. Мати, вона завжди матір’ю лишається. І тобі вона потрібна, правильно?
– Я просто хочу, щоб вона мене любила, – Олена схлипнула.
Баба Маша обняла її та прошепотіла:
– Вона тебе любить, просто не розуміє цього.
На жаль, Олена не вірила у це. Вона розуміла, що баба Маша просто втішає її. “Принаймні мене любить Влад”, подумала дівчина, намагаючись забути про матір.
Через пів року Оленка закінчила школу, вступила навчатися в університет та поїхала з міста, жила вона далі у гуртожитку та продовжувала зустрічатися зі своїм Владом, маму з життя вона викреслила.
