Мама добровільно звалила на себе турботи про дочку моєї молодшої сестри, а тепер вимагає від мене фінансової допомоги, бо їй не вистачає грошей.
Не від моєї сестри, з чиєю дитиною вона й сидить, а від мене. Хоча сидіти з дитиною немає жодної необхідності, вона вже в тому віці, коли може спокійно ходити до садка. Можна сказати, що мама сама напросилася сидіти з онукою. Сестра вийшла з декрету, коли їм надали місце в садку, але мама стала дибки.
– Ви що? Там кожна друга дитина постійно хворіє! Хочете, щоб ваша дочка постійно віруси чіпляла? – обурювалася мама.
Сестра з чоловіком розвели руками – у них немає можливості жити на одну зарплату, декрет абияк пережили. Але мама зробила жест доброї волі – вийшла на пенсію та заявила, що й сама з онукою посидіти може.
А хіба сестрі погано? Вона вже плакалася, що відчуває на собі ненависні погляди колег, які чекають, що вона з лікарняного до лікарняного стрибатиме.
Відразу чудове рішення, до того ж мама сама запропонувала. Сестра радісно скинула дитину на маму і побігла працювати. В принципі нічого поганого я в цьому не бачу.
Але мати явно переоцінила свою пенсію. Чи вважала, що на неї з неба почнуть сипатися гроші. Не знаю, але так не сталося. І пенсія маленька, і гроші чомусь не сиплються. Від сестри мама чомусь гроші вимагати соромиться. Каже, що вони самі після декрету ніяк не можуть розрахуватися з боргами.
Натомість вирішила, що в мене зайвих грошей багато, я ж в декреті не була. А те, що я живу тільки на свою зарплату, плюс ще й іпотеку плачу це дрібниці.
Мама спочатку скиглила, як все навколо дорого. Ну, тут я можу її підтримати, ціни зростають постійно. Я теж у магазини ходжу та їх бачу.
Зрозумівши, що натяків я не розумію, мама стала мені прямо говорити, що їй на пенсію жити проблематично, і я повинна якось допомогти їй. От хоч би комуналку оплачувати.
Гаразд, думаю, комуналку за однокімнатну я якось потягну. Ну, не схожу зайвий раз до перукарні, нічого страшного. Не найважливіші витрати.
Але мама на цьому не заспокоїлася, їй через пару місяців почало здаватися, що я все одно роблю для неї недостатньо. Почала знову розповідати про подорожчання продуктів, а їй ще внучку годувати, дитині ж потрібне різноманітне меню, та ще сирки та фрукти.
Я мамі досить різко відповіла, що про їжу для власної дитини можуть потурбуватися сестра з чоловіком. Навряд чи трирічна дівчинка їсть так багато.
– Та що ти! Вони самі цих фруктів не бачать! Живуть із копійки на копійку, – розповідала мама.
Так і я собі фрукти не кожен день можу дозволити, якщо сезонні якісь, коли ціни не кусаються. Отже, тут ми в рівних умовах. Але мама не здавалася, продовжувала і продовжувала розповідати та підводити мене до думки про те, що я маю не тільки квартиру оплачувати, а й грошей їй давати.
Я порадила мамі знайти підробіток, якщо їй так сильно не вистачає грошей. П’ятдесят сім років цілком нормальний вік, щоб ще працювати. З роботи вона сама пішла, коли вирішила допомогти сестрі з дитиною.
– Ти ж знаєш, я з онучкою сиджу! Які мені підробітки? – обурено відповіла мама на мою пропозицію.
Звичайний підробіток, де платять гроші. Ну чи вивчати основи економії, я не знаю, як ще бути. Комуналку я їй оплачую, а от з іншим допомогти вже не можу.
– Ось з’явиться у тебе дитина, я тобі не буду допомагати! Тому що не треба плювати в колодязь…! – Заявила мені мама, коли чергова спроба розвести мене на гроші не спрацювала.
Ось вже здивувала! Щоправда, все одно неправильно виходить. Мама сидить із дитиною сестри, а сестра їй за це жодної копійки не дає. Допомагаю мамі я. Але моя мама і не морочиться з приводу логіки. У неї все й так добре. Крім того, що старша дочка виявилася дуже жадібною.
Після маминої обіцянки не допомагати мені, я вирішила, що якщо мене виставляють поганою, то я такою і буду. Перестала оплачувати мамі комуналку та заблокувала її номер. Сестра каже, що мама обурена. Власне нічого нового.
