Мами не стало, сестра залишилася у батьківській квартирі зі своїм сином. А ми опинилися фактично на вулиці

Я вийшла заміж у 22 роки, тато тоді вже хворів. Сестрі було 17 років, жила вона з батьками у двокімнатній хрущовці. Я з чоловіком жила у його бабусі на кухні.

Чоловік, покинувши улюблену роботу, на якій не давали житло, влаштувався на малооплачувану, але зі службовою квартирою. Нам дали кімнату на підселення у чотирикімнатній квартирі без зручностей.

Тата за рік не стало. Сестру мама влаштувала за знайомством до інституту. Навчалася вона погано, брала академічну відпустку. Ми жили разом із нею у батьківській квартирі та годували з чоловіком сестру два роки.

Мама тоді жила у свого старого батька, доглядала його. З часом діда теж не стало, і мама повернулася до своєї квартири. Сестра встигла народити сина, сама не знаючи від кого, я няньчила племінника. Своїх дітей ми довго не мали.

У сестрички почалися загули, а ми з чоловіком визволяли її з різних проблем, зрозуміло, оплачуючи всі послуги лікарів та іншого. Потім не стало тітки мами, і від неї залишилася двокімнатна квартира. На той момент, у нас з чоловіком якраз народився син.

Я припускала, що мама обміняє цю квартиру на нашу однокімнатну, і сестра зі своїм чоловіком житимуть у нашій однокімнатній. А ми втрьох підемо у двокімнатну, що залишилася від маминої тітки. Здавалося б все чесно і логічно, але цього не сталося.

Мама віддала квартиру тітки моїй сестрі, а іншу продала її, гроші віддала своєму чоловікові, який поїхав на Батьківщину до Грузії із цими грошима назавжди.

Нам довелося шукати обмін на приватний будинок: віддали однокімнатну квартиру, капітальний гараж у кооперативі та стали жити у приватному будинку.

Коли я потрапила до лікарні, мені зателефонувала свекруха та сказала, що мамі погано. Я виписалася з лікарні і поїхала доглядати її в стаціонар. Мами не стало, сестра залишилася у батьківській квартирі зі своїм сином. А ми опинилися фактично на вулиці.

Я досі не можу забути, як зі мною обійшлися мама та сестра. З сестрою не спілкуємося вже багато років, бо коли я приходила з новонародженою дитиною до мами, сестра завжди виганяла мене. Ось так буває у житті.

 

You cannot copy content of this page