Мене звати Аліна і я в шлюбі третій рік. Мій чоловік побудував власний бізнес і з самого початку нашого сімейного життя підтримував мене в тому, щоб я не працювала.
Такий самий шлюб і у моїх батьків. Мати розвивається, спілкується, вирішує сіймейні справи, тоді як питання фінансового забезпечення завжди лежали на моєму батькові. Я єдина дитина і батьки дали мені усе, включаючи якісну освіту за кордоном.
З початком повномасштабного вторгнення на мого чоловіка звалилася купа проблем. Наше житло на Київщині суттєво пошкоджено, а можливість заробляти впала до найнижчих показників. Тому вже у березні я підшукала собі роботу у міжнародній компанії і дуже гарно влилася в колектив.
Зараз наш грошовий вклад у родину складає приблизно 50 на 50. І моя мати просто не може спинитися, щоб це не коментувати. Вона вважає, що я “підрізаю крила” чоловіку своєю роботою. Вона не спиняється повторювати:
“Зараз у вас 50 на 50, але ти й помітити не встигнеш, як будеш орати на двох роботах, поки чоловік не скотиться до того, що не зароблятиме взагалі нічого!”
І хай би це була єдина претензія з боку матері. Але ж ні. Є у моєї роботи один неприємний нюанс. Одразу скажу і мені, і чоловіку моєму з цим комфортно. Тож суть у тому, що раз на пару місяців я маю їздити у робочі поїздки закородон. Вони завжди тривають 2 тижні разом з дорогою.
Мати вважає, що це вже не родина. Хоча, сміх та й годі, коли я запиталася, чи становило б це проблему, якби їздив Віктор, а не я, то мати сказала, що звичайно ні. Чоловік може бути в роз’їздах, це нормально. А от я маю бути вдома і завжди зустрічати його з роботи.
Я доклала чималих зусиль, щоб пояснити матері, що наше покоління більш модернове. Звична їй модель родини не єдиний варіант. До того ж, саме зараз нам дійсно необхідні ці кошти. Не можу ж я просто засісти вдома і дивитися, як рівень нашого життя падатиме униз.
Тим паче Віктор у будь-який момент може поповнити лави ЗСУ.
Але мати вчора навела мені останній аргумент і попросила мене все ж звільнитися за власним бажанням. Мама дійсно вважає, що у Віктора хтось обов’язково з’явиться, поки я десь їздитиму і будуватиму кар’єру.
І от мені дійсно стало цікаво, а чим і як він займає свій час, коли я за кордоном? А чи якась панянка не пригледіла його собі вже? Самі знаєте скільки хижих та самотніх навколо.
Я стомилася чути одну єдину думку – думку моєї матері. Тому прошу вас, порадьте, що б ви на моєму місці робили?