Іра переїхала до нового міста, бо вступила до престижного університету. Вона була по-справжньому красивою дівчиною, але не поспішала підкреслювати всі свої принади згідно з останньою модою.
Завжди намагалася добре вчитися та запам’ятовуватися лише своїм розумом. За душевну доброту та м’який характер дівчину легко прийняли у гуртожитку. Вона порозумілася і зі своїми новими сусідками, і з одногрупниками.
Але величезну дозу негативу виплеснула знаменита мажориста трійця, яка вчилася з Валерією в одній групі. Андрій, Діма та Євген могли похвалитися небідними батьками, які для синочків нічого не шкодували. Так вони опинилися на платному навчанні в одному з найкращих вишів країни, жили на орендованих квартирах, розсікали на особистих іномарках.
За очі трійцю хлопців прозвали трикутником зла. Одногрупників вони, зрозуміло, не шанували і за першої ж нагоди намагалися підколоти, обізвати, принизити, висміяти.
Дехто намагався щось заперечити, але згодом зрозумів, що боротися з хлопцями просто нереально. Андрій завжди нападав першим, а Євген та Діма підключалися слідом і просто не давали шансу врятуватися.
Мажори поводилися жахливо, але ніхто не смів їм і слова кривого сказати. Викладачі зітхали з полегшенням, якщо вкотре не бачили трійцю на своїх лекціях чи семінарах. Хлопці через навчання особливо не переживали, адже чудово знали, що все вже вирішено на їхню користь. Так і проводили час за гулянками в клубах, спілкуванням з дівчатами, нестримними веселощами.
Раніше Ірина та трійця мажорів особливо ніколи не спілкувалися, та й перетиналися рідко. Безперечно, дівчина знала і хто вони, хто їхні батьки, наскільки погані їхні характери, але це мало її хвилювало.
Одного дня Андрій, Женя та Діма таки зважилися заявитися до університету. Зробили вони це заради жарту, бо батьки нагадали про чергову оплату їх навчального процесу.
Іра буквально вчора купила собі нову блузку, що не залишилося поза увагою подруг-одногрупниць. Дівчатка відразу почали питати її, де і за скільки вона купила таку милу річ. Це не минуло повз Андрія — ватажка зграї мажорів.
«Ірусь, відмінну блузку купила. Це у вас у колгоспі розпродаж був?»
Компанія хлопців відразу вибухнула диким сміхом, але дівчина вирішила не подавати виду.
«Чи ти глуха? А як корів у своєму селі доїтимеш? Кидай свій колгосп, я тебе прибиральницею візьму до власної компанії. На таку справу точно прийдеш», — продовжував Андрій.
«По-перше, не Іруся, а Ірина. По-друге, мені навіть кількох життів не вистачить, щоб докотитися до роботи у твоїй жалюгідній компанії. Чи компанії твого батька, правильніше сказати?» – голос дівчини звучав голосно і сильно.
Компанія хлопців здивувалася. Одногрупники перелякано стежили за тим, що відбувається.
Хто вона така? Дівчина, що посміла заперечити трійці багатих синків. Батьки, здається, пересічні викладачі. Мама у школі працює, а тато в якомусь університеті штани протирає. Простаки, та й годі. Як звичайна дівчина із простої родини посміла так розмовляти з елітою?
Іра ж приїжджа, тож тут ніхто її не знав особливо. Але після такої події вона прославилася. Розповіді про те, як дівчина остудила мажорів, обросли всілякими домислами і стали університетською легендою. Тепер і хлопцям цей випадок спокою не давав. Вони щиро бажали принизити дівчину та помститися.
Минуло близько року від того, як Андрій зчепився з Іринкою. Компанія хлопців і далі знущалася та підколювала всіх, але до Іри намагалися простот так не чіплятися. Косі погляди студентів університету дратували Андрія найбільше. Йому здавалося, що на той момент його облили відром помиїв.
«Як виставити цю Ірусю круглою дурою? Та ще й перед усіма?» — міркував мажор.
«Андрюха, а ти як ювілей свій плануєш відзначати? 21 рік все-таки, вік, коли вже все і скрізь можна», – засміявся Женя.
«Не знаю. Не вирішив поки що», — сердито кинув Андрій.
«Та ти що, знову про цю клушу думаєш? — роздратовано спитав Діма. — Дістав уже скільки можна? Перестань заганятися, краще запроси її на днюху до себе. Як заявиться у своїх жебрацьких ганчірках до ресторану, так нам і аніматори не знадобляться».
Женю та Діму знатно розсмішила подібна задумка.
«Хлопці, та це ж геніально…»
Так трійця багатіїв розпочала підготовку до здійснення гарної помсти. Замовили найдорожчий ресторан, найкращих фотографів та операторів, покликали всю групу. Більшість йти відмовлялася, але хлопці робили безневинні очі і пропонували перемир’я.
Ірина спочатку теж не хотіла йти, але подружки вмовляли. Хотілося хоч раз побувати на пишному святкуванні і подивитися на багате життя. Андрій особливо просив Іру прийти, що й породило у її голові дивні думки. З чого раптом така доброзичливість?
У день урочистостей хлопці не могли дочекатися приїзду Іри. Операторам і фотографам вони дали команду вести онлайн-транслювання, щоб усі побачили цю ганьбу. Трійця вже бачила, як вони з пафосом зустрічають цю наївну простушку і поводяться з нею як із прибульцем. Андрій із захопленням розповідав знайомим, що незабаром на свято приїде живе лякало.
Подруги Іри, які вже прибули до ресторану, сказали, що дівчина під’їжджає. На що натовп мажорів зі сміхом кинувся до вхідних дверей.
«На чому під’їжджає? На корові?» — голосний регіт хлопців було чути скрізь, підписники в соцмережах уже знемагали від бажання побачити цю бідну простушку.
На джип, що під’їхав до ресторану, натовп спочатку уваги не звернув. Тут це звичайне явище, чому дивуватися? Потім з машини вийшов солідний молодий чоловік, щоб відчинити двері своїй супутниці.
Хлопця трійця мажорів відразу впізнала, бо він був господарем ресторану, де й проходило свято. І тут до мажорів нарешті дійшло. Ця прекрасна дівчина у стильній сукні, яка вийшла з машини, і є Ірина.
«Та ви мене не впізнали, дурненькі, — сміялася Іра, — Андрійко, а що в тебе з обличчям? Вираз такий, ніби тобі 5 років, а твого хом’яка щойно в пилосос затягло. Все нормально? Ти в порядку?»
Але на Андрії справді обличчя не було. Він був готовий луснути від злості. Євген і Діма з переляку кинулися відчиняти Іринці двері, наче лакеї. Андрій почав психувати, кричати фотографам, щоби нічого не знімали, забирати у них техніку. Так, святкування вдалося на славу.
Ніхто й не знав, що переїхала Іра до цього міста, щоб самостійно вступити до університету. Її тато працював деканом одного з факультетів, а мама працювала директором престижної гімназії у рідному місті дівчини.
Але юна леді найбільше побажала добитися всього сама. Одягалася скромно, стосунків із багатим хлопцем теж не афішувала. Ось так і вдалося їй провчити купку синів заможних людей. Та тільки синки ці самі поки що абсолютно нічого не заробили.
