Історія одного звільнення.
Компанія, в якій я недавно працював, пройшла рівненько через коронакризу. Клієнтів стало навіть більше, хоча середній чек трохи впав.
Кінець травня. Мене викликає начальник. Каже, зараз будемо атестацію проводити.
Через 10 хвилин в кабінеті відділу кадрів мені влаштували допит. Питали таку дурість, що навіть не описати.
Найбільше намагалася сестра начальника, недавно почала працювати керівником HR-відділу. Коротше, атестацію я не пройшов.
Через день винесли попередження за те, що пішов покурити. І це зважаючи на те, що працював я без обіду і сидіти на попі більше не міг.
Ми з колегою купили по Снікерсу. Стояли на вулиці і жували батончики.
Через день винесли ще одне попередження за те, що на дві хвилини раніше пішов з роботи.
Було і так зрозуміло, що на моє місце вже хотіли взяти людину. І дійсно – підписали заяву без вимоги відпрацювати 2 тижні.
Я поки вирішив не шукати роботу. Хочу відпочити пару місяців. Останній раз був у відпустці в 2006 році. Втомився так, що словами не передати.
Через тиждень подзвонив начальник відділу кадрів. Запропонувала повернутися на старе місце, але з пониженням заробітної плати.
Звісно, була послана з такою “шикарною” пропозицією.
Від друга з роботи дізнався, що родич шефа попрацював на моєму місці два дні і більше не вийшов, дізнавшись який обсяг роботи належить йому робити.
Поки розкидали роботу по іншим співробітникам. Але знаючи, що вони і так працюють на 110%, думаю, скоро і вони звільняться.
Деякі вчинки начальства не піддаються поясненню.
