Скільки доріг любові мною було пройдено, озирнувшись назад розуміючи, що нічого не коштувало моїх почуттів і нервів.
З 14 років я була дуже волелюбною дитиною, і ось коли я закохувалася, за спиною з’являлися крила, які змушували мене робити будь-яку роботу, але варто було мені обламати крила, я тут же перетворювалася в сущого диявола, з купою непотрібних проблем.
Зустрічалася я з багатьма хлопцями, тільки свого віку, напевно я розуміла що все таки з ними буде про що спілкуватися.
Час минав і мені вже виповнилося 20 років, я ж знову залишалася в пошуках своєї половинки.
Скільки до цього віку я пройшла шляхів кохання не описати. Мене обманювали, зраджували, принижували, але я вміла встати з колін і обтруситися, я завжди вірила що все одно знайдеться людина, яка залишиться зі мною на все життя, хоч після цих зрад важко в це повірити.
Завжди потрібно вірити що щастя робиться тільки твоїми руками, і варто тільки повірити в себе, все встане на свої місця.
Вір в себе і свою мрію, не оглядайся назад і йди тільки вперед, і тільки тоді все встане в потрібне русло. Адже на шляху до щастя, потрібно подолати безліч важких шляхів.
Аня дізналася новину не від чоловіка - від свекрухи. Валентина Іванівна зателефонувала в перших числах…
Ігор був переконаним холостяком. Це було його власне визначення, яке він вимовляв з тією ж…
Поїзд заколисував. Весь вагон спав, Олі не спалося, Оля переживала. Найбільше вона переживала, як її…
Важкий навісний замок валявся в придорожньому пилу. Товста металева дужка була грубо перепиляна, а на…
– Світланка, нарешті то я до вас доїхала! – Валентина Іванівна почала обіймати дочку. –…
Чоловік лежав на підлозі й не подавав ознак життя… Раптом хтось ляснув його по обличчю.…