Мені вже п’ятдесят років. І як мені “пощастило” вийти заміж за чоловіка молодшого за мене на п’ятнадцять років? Все-таки життя нічому не вчить

Мені вже п’ятдесят років. І як мені “пощастило” вийти заміж за чоловіка молодшого за мене на п’ятнадцять років? Все-таки життя нічому не вчить!

Тепер Микола вигнав мене з власної квартири, яку я сама в нетверезому стані на нього і переписала. А його юристи все оформили так, що не підкопаєшся. Принаймні так він сказав. Добре б зателефонувати колишньому і перевірити ще раз, але з собою немає навіть телефону!

Що мені робити? Жити у дорослої доньки? Але Тамара попереджала, що цим закінчиться мій черговий роман. Не хочу, щоб з мене сміялися. Тільки не сьогодні, коли мене вигнали!

Аж раптом успіх повертається до мене. Я бачу перед собою сусіда, якого покинула дружина. Гриша нічого не знає про мою сьогоднішню трагедію з молодим чоловіком. Мало того, він зовсім недавно приділяв мені недвозначні знаки уваги. Тож буде радий зі мною поспілкуватись.

– Гриша, привіт! Яка зима гарна, так? – я знаю, що сусід малює краєвиди. Тож розмова про погоду має стати найкоротшим шляхом до його серця.
– О, Настя, привіт! Так, чудовий період. А що ти одна? Де твій? Чому так легко одягнена? – Запитав він мене.

“Чому-чому… вигнали стару дурепу. Навіть пальто не встигла взяти!” – подумала я. Але вголос сказала:

– Та просто захотілося подихати повітрям. Якщо чесно, то чоловіка я не кохаю. Я чекала тебе!
– Мене? – здивувався сусід, але розплився у напівусмішці. І все-таки чесно попередив, що за кілька тижнів приїде дружина, яка хотіла було розпочати без нього нове життя в Європі, але вирішила дати йому другий шанс.

“Так, так… твоїй квартирі, швидше за все дружина вирішила дати другий шанс” – цинічно подумала я. Але не стала засмучувати Гришка своїми сумнівами щодо великого та чистого кохання до нього.

Коли Гриша запропонував пожити у нього у вільній кімнаті та пообіцяв поводитись по-джентльменськи, я зрозуміла, що життя дає мені можливість вийти сухою із води.

Я зачинилася в кімнаті, яку він мені виділив, і почала думати, що тепер робити. Потрібно було повертати квартиру будь-яким шляхом, обіграти цього мерзотника Миколу, який офіційно все ще був моїм чоловіком.

Довелося підключати старі зв’язки. Мій перший чоловік був добрим адвокатом. Я набрала його номер з телефону Гриші. Свій я випадково залишила у нещасливій квартирі.
– Юра, тут така ситуація, – я розповіла колишньому все як є, але трохи прикрасила. Збрехала, що зрадила Миколу, і той у пориві пристрасті пішов на авантюру нібито через страшні ревнощі. Найголовніше – мені вдалося не виглядати жалюгідною.

– Настя, ти не змінилася. Але що я можу зробити у цій ситуації? Ти ж сама все підписала? – зітхнув колишній.
– Юра, ну я була нетвереза. Але нотаріус явно був у змові. Ти ж такий розумний. Допоможи! Заради нашої спільної дочки. Ти ж розумієш, що мені доведеться жити у Томи, якщо ти мені не допоможеш.

Колишній дуже боявся, що я навчу нашу тридцятирічну дочку своєму стилю поведінки. І хоча Тамара була і залишається розумною молодою жінкою, але її батько продовжує боятися, що в ній прокинуться мої гени. Цей його страх і зіграв мені на руку.

– Гаразд, зроблю щось. Грошей у тебе, звісно, немає? Напевно, зрадила свого Миколу з ще молодшим та жебраком? – він дозволив собі потішитися. Але зараз я це йому легко пробачила. І навіть підтвердила, що так і є.

“Нехай думає, що хоче, але вирішить моє питання. У мене лише два тижні!” – Ось єдине, що мене турбувало. Дочка пустила б мене до себе жити, але насміхалася б наді мною до кінця життя. Вона була гарною дівчинкою, але дуже злопам’ятною та єхидною. Пішла у свого батька.

Минуло два тижні. Настав судний день. Сьогодні мала повернутися блудна дружина Григорія. Я на той час вже два тижні відбивалась від його інтелігентних залицянь. Втім, він не атакував.

– Юра, ну що там? Ти вирішив питання? – Запитала я колишнього.
– Так, завтра приїдуть мої хлопці. Викинуть твого чоловіка. Тобі пощастило. Нотаріус обдурив і його теж. У нього давно відібрали ліцензію – голос колишнього звучав як райська пісня.

– А сьогодні ніяк не можна? – Уточнила я, хоча це явно було нахабством з мого боку.
– Настя, я і так роблю, що можу. У тебе ще якісь проблеми? – Запитав колишній.

– Та так, нісенітниця, машина зламалася, а я живу у подруги в котеджі, не можу нікуди вибратися, – збрехала я. Подруг давно не було, машини теж, я надто багато пила. Але тепер вже вирішила кинути.

– Скільки тобі скинути на ремонт? – За голосом Юри я зрозуміла, що йому мене шкода. Навряд чи він повірив у мою історію, але вирішив прикинутися, що я говорю правду. Мене це влаштувало.

– Хоч би десять тисяч гривень, – я знала, що нахабнію. Але вже ввечері мала повернутися дружина Гриші. Я була рада, що хоча б здогадалася забрати зі своєї квартири картку та паспорт. Тепер можна щось орендувати на кілька днів. А там вже звільниться моє житло.

Цілих дві години я перевіряла банківський додаток на комп’ютері. Цей Юрко чомусь надіслав гроші, але не одразу. Так що я була як на голках. Як тільки гроші прийшли, я одразу зателефонувала до найближчого хостелу і домовилася, що переночую в них.

– Настя, ти вже йдеш? Але я подумав і вирішив, що ще не обрав між тобою і дружиною. Розумієш, ти мені дуже подобаєшся, у тебе є шанс, – Гришко почервонів.

– Гриша, я доросла жінка. Ось коли обереш мене, тоді й дзвони. Я чекатиму, тому поки що тимчасово візьму телефон. Ти не проти? – Мені не хотілося купувати новий телефон. Грошей було замало. До того ж чоловік обіцяв дзвонити поки що на цей номер. Якби я придбала іншу сімку, то довелося б знову щось брехати, а я дуже втомилася.

Наступного дня мій колишній допоміг позбутися цього негідника. І я не лише подала на розлучення, а ще й оформила на Миколу заяву, як на шахрая. Це мені порадив зробити Юра. Але Микола так перелякався, що дістав звідкись двадцять тисяч євро за те, що я заберу заяву. І я так і зробила.

Мені потрібні були гроші, щоби почати нове життя. До того ж треба бути милосердними до ближніх, що заблукали. Тим більше, що я сама до таких належу.

Я лягла в клініку лікуватися від залежності. Колишній не проговорився нашій дочці про мої пригоди. І сам жодного разу мені не нагадував про цю ситуацію. А я вирішила зав’язати не тільки зі спиртними напоями, але і з чоловіками, тим більше з молодими. Настав час порозумнішати, хоча б після п’ятдесяти років. Більше ні ногою у РАЦС.