Ось уже чого не думав так це того, що колись вимовлятимуся анонімно про своє життя.
Ситуація є абсолютно дивною. Зустрічалися 2 роки, ще 4 прожили у шлюбі, і все розлетілося на шматки. Ось уже третій рік пішов, як я в розлученні, пережив, але зібрати себе і своє життя поки що не можу. Досі не можу повірити, що, начебто, ідеальна сім’я з міцними трепетними стосунками так легко зруйнувалася і прогнила зсередини.
Зараз уже зрозуміло, що не вірю ні в що хороше, що було, а тоді жив усім цим дихав і літав. Дружину любив до божевілля, просто обожнював, здавалося, знайшов ту саму єдину одну на мільйон, але, як виявилося, тільки так здавалося, а насправді все було зовсім не так.
Через 3 роки шлюбу дізнався, що дружина мені не вірна. Подробиці не важливі, а в тому, що вона перед самим весіллям захотіла дізнатися «як воно з іншим». Дізналася, а коли я дізнався, вона плакала і благала не йти, не кидати та дати шанс. Я пробачити зраду не зміг.
Ліки знайшов у роботі та у пляшці. Від дружини з’їхав відразу ж, ще через дві доби скрізь її заблокував. Не знаю, чому відразу не розлучився, але за пів року зробив це. Все, що пов’язано вже з колишньою дружиною, відрізав від себе прямо по живому, божеволів, але іншого виходу просто не було.
Перестати пити допомогли брати та найкращі друзі, фізичні навантаження та робота до знемоги, допомогли якось це все пережити. Від спільних друзів та знайомих постійно чув, як вона шкодує про все, як мучиться і докоряє себе, як вона мене любить. Але я не вірю. Правду кажучи, я після всього вже ні в що не вірю. У колишньої дружини така робота, що часом і у відрядження їздила, і шеф у неї бабій (причому сама розповідала про нього, що зі співробітницею стосунки були).
Збираючи картинку в голові зараз, я більше ніж впевнений, що зраджувала вона завжди, що та зрада, про яку стало відомо мені, це крапля в морі та тільки сама верхівка айсберга.
Зараз усе пережив, живу один для себе, але стосунків не хочу, вартий якийсь жорсткий бар’єр, вірити не можу жодній жінці. Ось так.
