Мій чоловік купляє найдешевші продукти, а в мене вже немає сили це терпіти

З моїм чоловіком ми живемо майже п’ять років. Ми вже і зійшлися, коли нам було по 30. Я завжди жартувала «Не залишиться часу для розлучення», а ось зараз сама ж хочу подавати на це розлучення. Коли я говорю своїм подругам про причину, вони крутять пальцем біля скроні, а в мене вже немає сил терпіти.

Річ у тому, що мій чоловік купує найдешевші продукти. Так, я й сама покрутила б пальцем біля скроні, якби це не стосувалося мене, чи моєї дитини, але ситуація вже пікова.

Раніше ця проблема не стояла — я працювала на ринку, сама заробляла гроші, сама їх і витрачала. Звісно, коли купувала продукти, завжди дивилася на ціну, але цінник не був вирішальним чинником. Коли я жила з батьками, а потім — коли жила сама, я завжди думала – беру для себе, коханої.

Тому, краще менше, але гарної якості. Для мене завжди насамперед була важлива якість, термін придатності продукту, склад, і тільки потім ціна.

І все було гаразд. Але потім у нас з’явилася донька, почала сидіти з нею в декреті, а покупками почав займатися чоловік. І ось тут почалося. Спочатку я не надто звертала уваги на те, що молочні продукти на нашому столі з’являлися в пом’ятих пачках, шоколадні цукерки – з білим нальотом, рибні консерви без етикеток, а кабачкова ікра у зігнутій банці.

Дівчинка вимагала багато уваги, я сильно втомлювалася, тому не надто придивлялася до продуктів — купив, та й добре.Але згодом мене це стало насторожувати. А потім я зрозуміла — пом’ята пачка, це не випадковість.

Виявляється, мій чоловік обійшов усі магазини у кварталі, перш ніж знайшов акцію «Смак той самий, а за зовнішній вигляд знижка!».
— Юро, навіщо ти купив ці цукерки? Їх же їсти не можна, — кивнула я на коробку шоколадних цукерок, які чоловік приніс укотре.

Усі цукерки були з білим нальотом.
– Чому це не можна? Нормальні цукерки, — образився чоловік. – А що білі, то це від неправильного зберігання і все. У них навіть термін придатності ще не скінчився.

– Так, але ти правильно сказав – неправильне зберігання. Якщо один шматок м’яса зберігати в холодильнику, а інший на сонці, як ти думаєш, обидва шматки мають однаковий термін придатності?
— Ой, не мудруй – почав розпалюватись чоловік. – Деякі й взагалі цукерок не бачать, і нічого! Ніхто ще не вмер!

-Так, без цукерок ні, а от від отруєння так.
– Припини!
Тоді мені не хотілося скандалити, я замовкла, але далі більше.

У доньки, якій виповнилося два роки, почало з’являтися висипання по всьому тілу. А одного дня й зовсім — мала покрилася величезними червоними плямами, які розчісувала в кров.

Лікар, до якого я звернулася, сказала одразу:
– Це алергія. Зверніть увагу на продукти, які їсть дитина. Жодних добавок, барвників, консервантів, чи замінників! Ні в якому разі! Краще дати морквину, аніж йогурт невідомого походження. Хоча… зараз і моркву можна тільки зі свого городу.

Вдома я намагалася спокійно поговорити із чоловіком:
— Юро, ти вчора Оленці давав сметану?
– Ну? І що? – одразу насторожився чоловік, підозрюючи мене у всіх смертних гріхах.
— Не треба цього робити, — постаралася стриматися я.

— І що цього разу? Сметана була свіженька, у цілій упаковці. Що знову не так?
– Скільки вона коштує? – зітхнула я.
– А тобі яке діло? Тепер ти не купуєш продукти. Тепер я відповідаю за стіл. От і викручуюсь, як можу.

— Та навіщо таке викручування, якщо після нього у дитини все тіло свербить?! – зірвалася я. – Якщо тобі подобається тухлятина, непридатні продукти, то їж їх сам! Не трави мені дочку!
– Ах, ось ти як заговорила! – упер руки в боки чоловік.

– Тухлятина! Грошей я мало вкладаю? А навіщо платити більше, якщо сметана, вона і є сметана! Хоч ти п’ятдесят гривень за неї віддай, хоч двадцять! Багата у нас стала? Гроші на вітер жбурляти? Що станеться, якщо трохи пом’ята банка? Кефір у ній не зіпсувався! А консерви без етикеток – що такого?

— Ти нічого не розумієш? – ледве стримувалася я, намагаючись не переходити на відвертий крик. – Якщо пачка зіпсована, у ній може бути мікротріщина. Око не помітить, а повітря надходитиме, продукт псується.

Якщо немає етикетки, ти взагалі можеш купити все, що завгодно – прострочене, старе, тухле все! Як ти не можеш зрозуміти, якщо ціну знизили, значить, для цього є причина!
— Ти де цієї брехні нахапалася? Все з себе багачку корчиш? Це вони можуть собі дозволити дорогі продукти, а ми…

– І ми можемо! Так, сметана натуральна коштує дорожче, але від тієї, що ти купив у дитини алергія! Дивись склад! – я піднесла до очей чоловіка баночку від сметани. – Замінник молока, замінник жиру, пальмова олія, і Е, Е, Е – цього мало?

А в натуральній сметані лише молоко та закваска. Все! І коштує така сметана не набагато більше за цю ось! Та й взагалі – не треба тоді ніякої сметани, обійдемося.
— Ну, й сиди голодна! – гаркнув чоловік.

Я сиділа і витирала сльози. Його не переконати. Грошей я не маю, мені треба виходити на роботу, Оленку залишу з мамою. А Юрко… Нехай живе один. Не хочу тягнути на своєму горбу скнару, який готовий наплювати на здоров’я дитини, нізащо не витратить зайву копійку. Нехай краще донька буде без батька, але здорова! Іншого виходу я не бачу…

You cannot copy content of this page