Я старша дочка у наших батьків, а Лєнка молодша за мене на три роки. Вона завжди була улюбленицею батька. У дитинстві я навіть трохи ревнувала, та заздрила їй. А зараз уже змирилася.
Два роки тому не стало нашої мами, тож тато залишився один. Він завжди дає зрозуміти, що сам чудово справляється без нашої допомоги.
– Що я, дитя немічне? – сердився батько, коли я, чи Олена пропонували йому свою допомогу.
Ну сам, то сам. Перестали ми відвідувати тата щотижня, а щоденні дзвінки змінилися короткими привітаннями у свята.
Ось на Новий рік та день народження тато охоче приймав нашу увагу. Так він хоча б не вважав, що ми колотимося з ним, як няньки.
А нещодавно я зателефонувала батькові. Потрібно було дізнатися в нього дещо за маминими документами. Ох, як він зрадів, навіть вигукнув, що скучив дуже.
– Добре хоч ти зателефонувала, Олена взагалі мене забула, – поскаржився тато, і я навіть через телефон почула в його голосі смуток.
Якось кольнуло мене, що навіть зараз він про Лєнку думає, а не про мене. Але швидко забула свої дитячі образи. Поклала я слухавку, і почала думати, як вчинити, що б таке для тата зробити.
Думками я поділилася із сестрою. Вона відразу ж зателефонувала батькові, а потім прибігла до мене з задоволеним обличчям.
– Ідея є! Тато у нас в середині червня збирається на зустріч з однокурсниками. На якусь базу відпочинку. Іде ввечері, а наступного дня тільки в обід приїде, – сказала мені Олена.
– І що нам від цієї зустрічі випускників? – спитала я, знизавши плечима.
– А те, що батька цілий день не буде! – тріумфально вигукнула Олена. – Ми з тобою йому сюрприз влаштуємо. Вимиємо квартиру, ну, шпалери поклеїмо, смачне принесемо, приготуємо улюблені тістечка!
Я замислилась. Ідея, загалом непогана, але тато дуже скептично ставиться до таких подарунків без приводу. Сьогодні він канючив, як йому сумно, а коли ми виявимо про нього турботу, почне канючити, що ми, як дві няньки його опікуємось.
– А ми не підемо без приводу! Дуже навіть привід є – день Батька ж буде! – з натхненням вигукнула сестра.
Я посміхнулася. Свято хороше, ось тільки наш батько про нього навіть не підозрює. Не прийнято в нас якось відзначати цей день Батька.
– А тепер буде прийнято! – твердо заявила Лєнка і запитала, що я зможу взяти на себе.
Ми до ладу ні про що не домовилися, але я вирішила, що батькові потрібно вимити вікна, поклеїти шпалери у передпокої, прибиратися у квартирі. Олена кивнула і сказала, що в неї якраз ключі від квартири є. І передала їх мені по секрету від тата.
Того самого вечора, коли батько подався до друзів, я, не знаючи втоми, обновила шпалери у невеличкому коридорі, помила підлогу, натерла до блиску вікна.
Вночі поставила тісто, а з ранку спекла татів улюблений пиріг, та закінчила прибирання. Після цього я вирушила додому, хоч трохи відпочити.
Увечері ми домовилися з сестрою зустрітися, та привітати тата особисто. Цікаво, що там Лєнка такого цікавого приготувала? Улюблена дочка ж… Та і її ідея була батька порадувати, сюрприз йому зробити цього дня.
Думала я, думала, та заснула. А прокинулася від Олениного дзвінка – настав час бігти до тата.
Батько зустрів мене з обіймами, поцілував і подякував за чистоту вікон та квартири. Хоча якось стримано. Він уже з’їв шматок мого пирога, за нього теж дякував. Чесно кажучи, я чекала великих емоцій, адже домашньої випічки він не їв уже давно!
Легкою напівусмішкою, та кивком голови тато відреагував на мій подарунок – добрий, дорогий светр. Він сказав, щоб я сідала за стіл, пообіцяв, що зараз буде щось смачненьке.
Лєнка вже метушилася на кухні. Вона варила щось у великій каструлі. Цікаво, а чим вона порадувала батька? Де торт, цукерки, дорога пляшка? Ну чи щось інше?
З урочистим обличчям вона почала розливати по тарілках … гороховий суп! Тато, аж сяяв від щастя і закочував очі, вдихаючи аромат гарячого.
– У мене вже слинки течуть, давай уже, доню, наливай нам, – квапив він мою сестру.
Я з’їла пару ложок. Так, смачно, але все-таки це була не зовсім святкова страва, а ми планували саме привітати тата.
Зиркнула я на нього і мало не ахнула. Він їв, прицмокуючи – ось, слово честі, мало не хрюкав! А коли доїв, то ще й денце вилизав, а потім добавку зажадав. А він хвалив цей самий суп так, ніби то була страва з ресторану, відміченого зіркою Мішлен.
– Олено, а що ти татові приготувала у подарунок? – Поцікавилася я.
– Як що? Гороховий суп! – гордо відповіла Олена, не сумніваючись у доречності такого подарунка.
Батько, мабуть, теж не сумнівався. Компліментів супу та рукам, що його приготували, він наговорив дуже багато. А коли ми збиралися йти, тато поцілував нас обох і подякував за чудове свято.
– Я не знав, що день Батька буває. Вважаю, треба запровадити традицію відзначати його. А якщо Оленка свій суп у цей день варитиме, чекатиму свята з особливим нетерпінням! – заявив тато, і потріпав мою сестру по маківці.
Сказати, що я була у розпачі – не сказати нічого. Ну, звісно ж, кохана дочка – вона нею усе життя й буде!
Мій пиріг, ремонт в передпокої, та светр – це так собі подаруночок! А от суп гороховий від сестри – оце подарунок для батька!!! Думала, що вже доросла, і мені буде байдуже, але я помилилася! Мені дуже прикро! А ви що скажете, у мене є привід для образи?
