Місяць тому, коли я спокійно йшов дорогою, що вела від університету і палив цигарку, в мою голову раптово заскочила думка – покласти край цій шкідливій звичці назавжди.
Насправді ця ідея охопила мене так несподівано. І це надихнуло мене на те, щоб назавжди відмовитися від цієї токсичної залежності в найближчий момент.
І ось, я тихо прогулююся, занурений у свої роздуми, коли біля мене з’являється звичайний кремезний чоловік у шкіряній куртці. Він звернувся до мене з проханням про дати йому цигарку.
Мої роздуми перервалися, і миттєво, без жодних вагань, я передав йому практично повну пачку цигарок, разом із запальничкою. Чоловік, на перший погляд, спантеличений, запитав:
-Ее..навіщо даєш усю пачку? Ще із запальничкою?
Я поділився з ним своїми мотивами, описуючи свій намір покінчити з цією поганою звичкою раз і назавжди. Протягом кількох секунд ми були в легкому збентеженні, і потім пачка цигарок, кинута з рук мужичка у смітник, приземлилася зі словами “ну його це діло!”
Виявляється, у цей момент ми обидва вирішили більше ніколи не допускати цю отруту до нашого життя.
Минув місяць, і я досі не палю. Сподіваюся, чоловік теж.
