Мого чоловіка спокусила його колишня дружина

Він людина добра, чуйна, від того і страждає. Ми познайомилися з Василем на роботі. Він був начальником мого відділу. Розумний, діяльний. У нього були таємно закохані багато дам в нашому відділі. І я не стала винятком.

Загравала, ходила на роботу в гарних нарядах, посилено намагалася загравати. Два роки він тримався. У нього була сім’я: дружина і однорічний син. Але дружина після пологів постійно скандалила, бісилася від того що їй вдома доводиться сидіти і т.д. Іноді на Васю було шкода дивитися – не висипався, з сином сидів, та ще й скандали ці. Вона навіть на роботу примудрялася заходити з дитиною і тут кричати. Нісенітна баба.

Навіть в таких умовах два роки я не могла його по справжньому привабити. А потім з’явився садок, у дружини вільний час, так вона замість того щоб собою зайнятися (поправилась за декрет сильно, запустилася) стала ще більше насідати на чоловіка.

Він якось заснув у себе в кабінеті, в кріслі. Я сіла до нього на коліна і почала цілувати. Він спочатку і не зрозумів що і хто, але все сталося.

Зустрічалися кілька тижнів потайки. Потім хтось із колег дружині доповів. Скандалище був, вона тут на мене нападала, поліцію викликали. Вася все їй залишив, пропонував дитину собі забрати, але вона не захотіла, знала адже, що сина він не кине, значить будуть бачитися.

За пару років ми одружилися, налагодили сімейний побут. Вона заспокоїлася, собою зайнялася, схудла і т.д. Ну Вася кілька разів на тиждень у них буває, з сином спілкується. Та й завжди коли може, є потреба у неї – все кидає, летить до сина.

А вона цим користується. Красується перед ним. Я ж теж іноді з ним заходжу, так вона завжди з зачіскою, макіяжем, готується … Плаття, щоб груди побільше вивалити. Дражнить. А недавно щось в ньому змінилося. Якраз після чергового візиту.

Ми ж жінки, відчуваємо зраду: погляд, запахи, поведінку. Впевнена, вона свого домоглася, спокусила. А що далі? Адже він через сина може знову піти до неї. Собі зробить погано, вона ж знову зірветься, трохи якась криза, а йому терпіти.

You cannot copy content of this page