У мене є подруга, хороша дівчина, розумна і досить цікава особистість. Ми з нею добре ладнаємо, знаходимо спільну мову і готові разом проводити хоч цілий день.
Але мені не подобається, що подруга в житті замазура і нечупара, що повністю суперечить моїй педантичній поведінці. А ще вона сильно закрита і нелюдна, що так само неприємно. Вона може бути відкритою стосовно мене або своєї сім’ї, з іншими людьми вона взагалі не може порозумітися.
90% часу вона проводить вдома, 9% на роботі, і лише 1% часу вона може приділити відпочинку та спілкуванню зі мною. Піти з нею можна, тільки в кіно, кафе чи гуляти вулицями міста. І то лише вдень до 5 години вечора. Увечері вона взагалі нікуди не ходить. Магазини одягу чи косметики, вечірки, театр чи концерт – для неї це неможливо.
З подруг у неї тільки я, більше ні з ким не товаришує. Живе за містом з батьками та доглядає разом із ними за господарством. Стосунків у неї ніколи не було і як спілкуватися з хлопцем, вона не знає. Навіть із хлопчиком за ручку не трималася і не обіймалася, хоча дівчині вже 25 років!
Не знаю, як так сталося, але її так виховали. Вона добра, любить багато читати, гарна. Але чому вона така дика! Я не знаю. Вона сама мені казала, що боїться людей. Але я дуже хочу допомогти їй. Ми знайомі змалку, потім деякий час не спілкувалися, потім відновили спілкування. Наші сім’ї дружать, ми разом подорожували, жили одна у одної.
І знаєте, після тривалого спілкування зі мною, вона потроху почала змінюватися. Стала комунікабельнішою та цікавішою. Вона знає, яка я оптимістка, і сама попросила допомогти їй навчити бути такою самою. І це здорово, я за неї рада, у неї навіть трохи вийшло. Цю проблему можна вирішити, вона ще хотіла сходити до психолога.
Друга проблема в тому, що вона не стежить за своїм зовнішнім виглядом. Остаточно я в цьому переконалася, коли вона запросила мене до себе у гості влітку на 2 тижні жити з нею в селі.
У них у господарстві є кури, гуси, кролики, 4 собаки, кішки, папуги, город, коза та інші турботи. Все почалося першого дня, я до неї з валізами приїхала, розклала речі, і дуже хотіла в холодний душ, на вулиці спека +35 і дорога у мене була довгою.
Я прийняла душ і далі почала розкладати речі. Ось уже вечір, лягаємо спати, я знову йду в душ. Інакше не можу, на вулиці спекотно, та й я вже встигла забруднитись. Виходжу з душу, зустрічаю її. На що чую: «ти знову була в душі, але ж ти вже вдень ходила!».
Мені такі закиди та претензії не сподобалися. На що я їй відповіла: “а що в цьому такого, хіба ти так не робиш? ” На що у відповідь я почула: “ні, я так не роблю, я купаюся раз на п’ять днів, а взимку раз на тиждень”.
Мене ця інформація вразила. Причому для неї це норма і вона спокійно про це мені каже, це жах. Як можна, невже бувають такі дівчата?
Я вже перепробувала всі способи, щоб переконати її слідкувати за собою. У громадських місцях мені дуже соромно за неї, люди думають, що ми обидві такі, хоча це не так. Я чепуруха до скрипу. Її дії зачіпають моє життя.
Друзі, допоможіть з порадою! Що робити, як бути? Допомагати та дружити далі чи припинити дружити? Не хочеться втрачати друга, але терпець у мене скоро лусне, відчуваю ми настільки різні, що настав час закінчувати нашу давню дружбу.
