З чоловіком мене познайомив один знайомий, на закритій вечірці у нічному клубі. Раніше я багато часу проводила у таких закладах. Зустрічалися ми 5 місяців, а потім вирішили офіційно зареєструвати стосунки. Через кілька місяців після весілля, я зрозуміла, що ставлення чоловіка до мене, та до нашого шлюбу, мене не влаштовує.
Мої батьки забезпечені, мають великий бізнес. Вони завжди допомагали мені фінансово, з дитячих років я нічого не потребувала, у мене було все найкраще. У чомусь я розпещена, але завжди намагалася знайти свій шлях у житті, намагаюся вчитися, розвиватися.
Іноді я думаю, що можна спробувати почати життя з чистого аркуша, відмовитися від допомоги батьків, жити як усі, можливо, переїхати в інше місто. Але за своїм чоловіком я такого прагнення не помічаю.
Після весілля все було чудово. Ми вирушили у тривалу подорож, довго відпочивали. Ми насолоджувалися один одним, нам ніхто не був потрібен. Я налаштувалася після подорожі змінити пусте життя, зайнятися серйозними справами, бізнесом, завести дітей, готувати обіди та вечері.
Під час розмов на цю тему, чоловік мене підтримував, погоджувався, казав, що настав час бути самостійними, спокійно жити сімейним життям. Після повернення з подорожі, нічого в нашому житті не змінилося. Тільки безглузде витрачання грошей.
Ми стали лаятись, часто він негативно реагує на мою пропозицію відмовитися від відвідування клубу. Декілька разів він навіть ходив на вечірку без мене. Ситуація змінюється на той момент, коли мої батьки повинні перерахувати гроші мені на карту.
Вони це роблять 1 раз на місяць. Цих коштів вистачає на безтурботне життя, але що ми можемо без допомоги батьків? Нічого. Мене це питання хвилює все більше, а розмови із чоловіком ні до чого не призводять.
Він мовчить, але я помічаю в його очах корисність і ненависть. Можливо, я перебільшую, чи накручую себе. Бувають ситуації, коли переказ грошей затримується, і чоловік не може більше ні про що думати.
Якось він навіть попросив мене зателефонувати батькам, йому потрібно було купити костюм для вечірки, а переказ коштів на кілька днів затримали. Так він сам мало не зателефонував, але гроші перерахували, надійшла смска про поповнення рахунку.
Він тішився, як дитина. Знаєте, коли у дитини спочатку забереш щось, а потім віддаси, ось мій чоловік виглядав саме так.
Ми обоє не працюємо. Якщо мої батьки з якихось причин перестануть нам допомагати, що ми робитимемо, як жити?
Я вважаю, чоловік повинен забезпечувати родину, а не кататися на моїй машині, не купувати речі виключно у фірмових магазинах. Про одяг це окрема розмова.
В модні магазини я почала водити чоловіка сама, але тепер він відвідує їх частіше за мене, та ще й хвалиться перед нашими друзями. Кілька разів він навіть не відповідав на мої дзвінки, і пояснити, чому не підняв слухавку, дохідливо не міг.
Я почала вже сумніватися в його вірності, та коханні. Я люблю свого чоловіка! Я з самого початку знала, що він із простої родини, але я й не шукала вигоди у стосунках. На момент нашого знайомства він шукав роботу, а потім перестав. Я розуміла, що він проста людина, і була готова до звичайного життя.
У мене вища освіта, і я згодна працювати за фахом, навчатися, розвиватися у цій сфері, мені це цікаво. Мені стає страшно, коли коханий чоловік про це не думає, не цінує моїх стосунків, злиться, коли розмова заходить про те, що настав час подумати про наше майбутнє.
Його все влаштовує! Скільки це може тривати? Що буде у майбутньому? Зараз маю багато запитань, на які немає відповідей. Я заплуталась. Як вчинити? Як дізнатися, що відбувається насправді?
Не знаю, що буде далі, але впевнена я в одному, що ставлення чоловіка до мене сильно змінилося після весілля, і я не хотіла б мати якусь невизначеність, та недомовленість. Я бачу один вихід – відмовитися від батьківських переказів! Та чи зрозуміє мене чоловік? Чи буду я йому мила, та кохана? Можливо настав час це перевірити?
