Чоловік запропонував поїхати на вхідних до його батьків, провідати їх. Я була не проти, але одне, що мене трішки лякало, була дорога.
Ми з чоловіком живемо у столиці, а його батьки мають свій невеликий котеджний будиночок на Закарпатті. Дорога туди займає дуже багато часу і сил.
Але Ігор наполягав, а я не могла йому відмовити. Це ж наші батьки, вони внуків вже кілька місяців не бачили. Та й ми на своїй машині збиралися поїхати.
Словом, ми почали збиратися в дорогу, закупили трішки продуктів для батьків, подарунків, бо не добре з пустими руками їхати.
Але в день перед нашою поїздкою, старшому синові, якому 10 років, приснився дуже дивний і страшний сон. Ми довго готувалися до цієї поїздки. Напевно, коли людина багато часу про щось думає, потім на підсвідомому рівні це якось вилазить.
В нашому випадку проявилося це у сина. Йому приснилося, що ми зібралися до бабусі з дідусем. А по дорозі наша машина потрапила в аварію. На вулиці була ніч. Раптом якесь яскраве світло нізвідки і сильний удар.
Син отямився й побачив, що він в кількох метрах від обриву, куди ще кілька секунд тому влетіла наша машина. Василь бачить, як нашу машину підхопила вода і понесла кудись, але не може ступити й кроку. Щось тримає його.
А потім він прокинувся.Я розплющила очі від того, що він сидів у мене біля ліжка і стукав мене по руці. Зі спросоння глянула, а він весь мокрий і тремтить. Розказав мені про свій сон і сказав, щоб ми не їхали нікуди, почекали трохи, бо цей сон був настільки реальний, наче це все справді відбулося.
Цієї ночі вже ніхто не зміг заснути, я прислухалася до слів сина, до якогось свого внутрішнього голосу і сказала чоловікові, що ми відкладемо нашу поїздку на кілька днів, бо в мене якесь недобре передчуття.
Чоловік спочатку ображався, казав, що я як дитина мала, вірю всьому, але потім заспокоївся. А сон виявився не випадковий, це було для нас своєрідне попередження.
Ввечері ми з Ігорем сиділи, дивилися телевізор. По новинах сказали, що на Закарпатті пройшли сильні дощі, що дороги розмило й затопило, а що найцікавіше, на тій дорозі, по якій ми мали проїжджати, обвалився міст.
Словом, чи можна це звичайним збігом обставин назвати, не знаю. Але ми залишилися в дома і так мені спокійніше.Батькам пояснили все, а вони ж і не знали, що ми приїхати хотіли, це для них сюрприз мав бути.
Вони не образилися, навпаки сказали, що правильно вчинили, бо дістатися до них після таких дощів вкрай важко і небезпечно.
Все закінчилося добре, але спокою мені не дає той сон. Я ніколи в таке не вірила, а тепер собі думаю, що могло б статися, якби не цей сон…