“Кращий спосіб познайомитися зі сліпою дівчиною – це збити її з ніг”. Приблизно так жартує моя дружина, коли запитують, як ми познайомилися. Моя дружина сліпа від народження, а я зрячий. Але це не завадило мені збити її з ніг на центральній вулиці міста і завалитися на неї.
Звісно, що це було зроблено випадково.
6 років тому я й уявити собі не міг, що у мене буде сліпа дружина. Я не те, що не допускав такої можливості, просто ніколи про це не думав.
Літо 2013 року, я зараз і не згадаю, куди так сильно поспішав – біг щодуху. Пам’ятаю, що потрібно було встигнути щось зробити, але хоч убийте – не згадаю, що саме мене спонукало нестися зі швидкістю вітру.
З-за повороту вивернула дівчина, а я не встиг зупинитися і всім тілом налетів на неї. А далі все, немов у сповільненому кіно. Ми падали та-а-а-а-ак повільно, що я встиг розгледіти її обличчя. Вона сильно ляснулася на попу, а я прочесав плечем по асфальту. Було неприємно.
Коли дівчина падала, то у неї з рук вилетіла телескопічна палиця.
Потім почалася низка вибачень перед дівчиною. Я в житті не збивав дам з ніг, тим більше інвалідів. Вона попросила довести її до під’їзду. Я взяв її під руку і повів. Вона сказала, що далі сама підніметься. Довелося розпрощатися з нею. І тільки потім до мене дійшло, що я забув попросити її номер телефону.
На наступний день було зовсім ганебно: я як ідіот став надзвонювати в домофон з проханням розповісти, де живе красива сліпа дівчина. Наслухався всякого: від “вали звідси, урод, зараз в органи зателефонуємо”, до “поняття не маю, хто тут живе”.
І черговий дзвінок в домофон … Я її по голосу впізнав. Вона мене теж моментально впізнала і запросила. Я прийшов з тортом і букетом квітів. Було дивно спостерігати за сліпою дівчиною, як вона вправно орудує на кухні (секрет в тому, щоб все стояло на своїх місцях), як наливає чай, як ріже торт на рівні шматочки …
До нас на кухню зайшов чоловік (її батько) і запитав, хто я такий, на що дівчина відповіла: “Це той самий ідіот, який збив мене вчора”. Батько взяв шматочок торта, налив чай і вийшов з кухні.
А далі я вирішив покликати її на побачення. По дурості сказав: “Хочеш сходити зі мною в кінотеатр?”. І тільки потім я зрозумів, яку дурницю ляпнув. Але умовив її на прогулянку по парку і кафе.
Дівчина мене підкорила своїм нестримним оптимізмом і відмінним почуттям гумору. Я не зустрічав нікого, хто б був таким же життєрадісним і з хорошим почуттям гумору.
Це був найщасливіший нещасний випадок.
