Нам із моєю подругою Катериною вже по 35 років, а між нами часом конфлікти, як у сімнадцятирічних.
Є у Катьки якась нездорова конкуренція щодо мене. Я у шлюбі ось вже 15 років, у мене все гаразд. А в Каті до ладу не було навіть цивільного чоловіка.
Але при цьому вона завжди мене критикувала. Начебто і м’яко, але зовсім не делікатно. І не пошлеш за грубість, а на душі неприємно.
Мій чоловік, Сашко, був спочатку моїм хлопцем. А потім упродовж року ми жили разом. Він називав мене дружиною.
А Катя в цей час чомусь шаленіла. Мовляв, цивільний шлюб – це й не шлюб зовсім. Але незабаром у нас з’явився малюк, і Сашко бігцем потягнув мене до РАГСу.
– Що за весілля поспіхом? Ні сукні, ні гостей. Хоч би на море відвіз, – крутила носа Катя.
Звичайно, мені було неприємно, ми ж подруги! Я думала, вона потішиться за мене, про що й повідомила.
– Я б пораділа, моя люба, як би було за що. Він тебе не цінує, – підбила підсумки моя подруга.
А коли море таки трапилося, Катя зникла. Але незабаром знову защебетала:
– Скільки років разом, а вперше на море він тебе вивіз! Подруго, ти заслуговуєш на більше!
Я досить довго сиділа в декреті, тому що чоловік спокійно міг нас із сином утримувати. Але невгамовна Катя і тут знайшла, до чого причепитися:
– Ох, недарма він тримає тебе вдома. Хоче зробити тебе залежною. А сам, мабуть, по бабах бігає!
До речі, саме тоді я почала рідше спілкуватися з подругою. Адже спілкування приносило лише негатив. Дивно, що свою критику Катя подавала під соусом піклування про мене. А ще я чомусь починала їй заздрити.
Сиджу вдома у декреті з сином, а заздрю Каті, яка працює в офісі. Я живу з чоловіком, а орієнтуюсь на Катю, яка вільна. Якось вона подавала себе виграшно, а мене принижувала.
І ось подруга переїхала в інше місто на постійне проживання, і наше рідкісне спілкування перейшло в онлайн.
Коли в нас з’явилася Софійка, Катя заявила, що чоловік мене зовсім перетворив на племінну кобилу. А ще на якомусь фото вона побачила, що мені час зробити пластику. Зморшки під очима, чи бачите, видавали мій вік.
– Люба, ну звичайно, у тебе ж два малюки. Напевно, ти плюнула на себе! Я можу дозволити собі й косметолога й особистого тренера, – ось, що заявила мені подруга.
А фотки в соцмережах Катя викладала і справді гарні. Не було на них ні відрослого коріння волосся, ні зморшок. А манікюр був завжди свіжий.
Коли наш однокласник Вітя вирішив організувати зустріч випускників, я навіть поникла. Не хотіла виглядати сірою мишею на тлі подруги та інших однокласниць. Мої тривоги помітив чоловік:
– Що відбувається? Ти сама не своя. Чи не хочеш йти на цю зустріч?
І я розповіла йому про свої думки. Сашко замислився.
– Я, звичайно, знаю, що ти найкрасивіша. Та й твоя кар’єра – це наші малюки. Але все-таки для твоєї впевненості нам потрібно щось робити. Бігом по найкращих салонах краси та магазинах! Ось тобі картка. Витрати все до копійки на себе! Все на себе, чуєш? – Чоловік сам почав світитися від своєї ідеї.
У цей момент я засоромилася, що взагалі насмілилася якось погано подумати про своє життя. І готова була відмовитися від пропозиції чоловіка, але він був непохитний.
З якою ж насолодою я сходила до салону! А яку я купила собі сукню! А прямо напередодні зустрічі я пішла до візажиста.
Яку красуню зробив із мене майстер з макіяжу. А сукня сиділа на мені незрівнянно. Чоловік не міг відвести від мене очей. Та й сам він мав гарний вигляд у парі зі мною.
Вечір почався чудово, я була дуже рада бачити старих знайомих, але Каті не було серед них. Вона затримувалася. У розпал жвавої бесіди до зали увійшла непримітна жінка, дуже сповнена непривітного погляду.
“Катя!” – Вигукнула я. І тут же осіклася. Виглядала моя подруга страшенно. Так, щось у погляді видавало ту саму жваву дівчинку, але в цілому враження було гнітюче. Я намагалася вдати, що не помічаю змін, але це було складно.
Катя відразу відзначила мій квітучий зовнішній вигляд, і було видно, як злить її моя краса. Чоловік додавав перцю – періодично шепотів мені на вухо щось ніжне. А однокласник Кирило постійно говорив компліменти. Чоловік навіть приревнував.
Настрій Каті з кожною хвилиною псувався дедалі більше. Кілька разів вона намагалася зачепити мене, вразити. Спочатку я вдавала, що не помічаю її шпильок. Але коли на кінець вечора Катя перейшла всі межі.
Вона перебрала з червоним і почала клеїтися до мого чоловіка в мене на очах. Сашко не став довго терпіти це неподобство. Він акуратно прибрав руки Каті зі своєї спини та досить голосно сказав:
– Пані, прошу вас, тримайтеся від мене якомога далі. У цьому залі є лише одна жінка, яка мене цікавить – моя дружина.
У залі почувся сміх. Хтось із присутніх навіть нетактовно пожартував щодо зовнішності Каті. Цього вже моя колишня подруга терпіти не могла і покинула бенкет. З того часу ми не спілкуємося.
